Провадження № 22-ц/803/1788/25 Справа № 202/8272/19 Суддя у 1-й інстанції - Дребот І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
21 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю “В Плюс», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріальнго округу Ковальова Євгенія Євгеніївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання відсутнім права комунальної власності та зобов'язання вчинити певні дії,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Рибіна Ірина Володимирівна,
на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року, -
09.07.2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від представника ОСОБА_2 - адвоката Рибіної Ірини Володимирівни надійшла заява про забезпечення доказів у справі.
В обгрунтування заяви зазначено, що в силу п. 6 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщено. Висновки експертів, зроблені у позасудовому порядку на замовлення сторони, прирівнюються до письмових пояснень і не враховуються судами як доказ.
З урахуванням того, що Дніпровська міська рада може поставити під сумнів законність висновків експертиз отриманих на замовлення сторони у позасудовому порядку, виникла необхідність звернутися до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом призначення судом оціночно-будівельної експертизи.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рибіної Ірини Володимирівни про забезпечення доказів відмовлено.
30.10.2024 року від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Рибіна Ірина Володимирівнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться питання про скасування ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 рокута ухвалення нового рішення задоволення заяви про забезпечення доказів шляхом проведення експертизи.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що з урахуванням того, що Дніпровська міська рада може поставити під сумнів законність висновків експертиз отриманих на замовлення сторони у позасудовому порядку, тому самостійне звернення до експертної установи, не забезпечить прав ОСОБА_3 на подання достовірних та допустимих доказів у цій справі. Вказане унеможливлює подання доказів без ухвали суду.
12.12.2024 року до Дніпровського апеляційного суду від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку та відповідно апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Представник ОСОБА_2 адвокат Рибіна І.В. доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “В Плюс» адвокат Губа В.В. апеляційну скаргу підтримала.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мазур О.А. апеляційну скаргу підтримала.
Представник Дніпровської міської ради Костюченко О.Т. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.81), у судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції виходив із наступних обставин.
Дніпровська міська рада звернулась до Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська із позовною заявою в порядку частини п'ятої статті 376 ЦК України, відповідно до якої, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно, предметом розгляду у справі № 202/8272/19 є визнання права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення доказів у справі № 202/8272/19 шляхом проведення судових експертиз обґрунтована тим, що відповідно до частини шостої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене, з урахуванням чого проведення оціночно-будівельної експертизи на думку заявника є необхідним для визначення вартості понесених ним витрат на таке будівництво та в подальшому відшкодування даних витрат.
У той час, відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) у разі визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на самочинно збудоване на ній іншою особою нерухоме майно розмір витрат на будівництво цього майна, право на відшкодування яких власником (користувачем) земельної ділянки згідно із частиною шостою статті 376 ЦК має особа, яка здійснила таке будівництво, визначається судом на підставі наданих доказів і складається як із понесених витрат на будівельні матеріали, так і з витрат за виконані роботи та оплачені послуги.
Отже, проведення оціночно-будівельної експертизи з метою встановлення ринкової вартості нерухомого майна не є предметом доказування у даній справі.
З урахуванням чого суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів у справі № 202/8272/19 шляхом проведення судових експертиз.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки проведення оціночно-будівельної експертизи з метою встановлення ринкової вартості нерухомого майна не є предметом доказування у даній справі.
При таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Рибіна Ірина Володимирівназалишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 21.01.2025 року.
Судді: