Провадження № 22-ц/803/1366/25 Справа № 185/8812/24 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
21 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що протягом тривалого часу з 25 листопада 1994 року по 11 листопада 1996 року, та з 14 вересня 1998 року по 08 січня 2004 року, та з 19 липня 2004 року по 24 грудня 2019 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля». За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.
П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 лютого 2021 року, затвердженого начальником головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань.
Просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 245000 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 гривень.
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутого розміру моральної шкоди до 60000 грн.
Зазначає, що позивачем не надано жодного медичного висновку експерта щодо змін його психологічного стану та моральних страждань. Cаме за підсумками психологічного дослідження можна точно встановити, які саме моральні страждання були заподіяні особі даними правопорушенням, наскільки ці моральні страждання (моральна шкода) є важкими, які можливі суми компенсації моральної шкоди будуть адекватні встановленого рівня моральних страждань
Крім того, вина відповідача не зазначена в жодному із документів, а щодо шкідливих факторів умов праці - іншої технології видобутку вугілля на території України ще не запроваджено. Також, ОСОБА_1 стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог. Відповідачем вимоги нормативно-правових актів з охорони праці не порушувалися. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а значущістю негативних змін в житті особи внаслідок заподіяння йому шкоди та впливом наслідків цього правопорушення для його особистість, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване,а апеляційну скаргу- без задоволення.Вважав,що суд першої інстанції правильно встановив, що у виникненні в позивача хронічних професійних захворювань наявна вина відповідача,що підтверджується п. 18 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 лютого 2021 року. Тобто відповідачем як роботодавцем допущено перевищення встановлених норм дії шкідливих факторів на працівника.
Внаслідок не створення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці на підприємстві, позивач набув хронічного Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.12.2024 5 професійного захворювання, що призвело до зменшення обсягу трудової діяльності, звільнення із займаної посади за станом здоров'я, проходження тривалого лікування.
Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров'я і отримання ним професійного захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представником позивача та представником відповідача.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено,що позивач протягом тривалого часу з 25 листопада 1994 року по 11 листопада 1996 року, та з 14 вересня 1998 року по 08 січня 2004 року, та з 19 липня 2004 року по 24 грудня 2019 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».
Пунктом 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 лютого 2021 року, затвердженого начальником головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня; радикулопатія шийна С6-С7 та попереково-крижова Ь5-51 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, мязово-тонічним, периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) і колінних (ПФ першого-другого ступеня) суглобів.
Причинами виникнення професійного захворювання є: вміст пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 27 разів перевищує ГДК, перевищення рівня відносної вологості повітря, важкість праці, фізичне динамічне навантаження.
Згідно довідки МСЕК від 23 лютого 2021 року серії 12ААА № 063846 позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності 60% та третю групу інвалідності.
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується медичними документами.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві спричнео моральну шкоду професійним захворюванням.
Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України.
Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновок суду підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.02.2021 року форми П-4, де зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок роботи тривалий час в умовах дії шкідливих факторів, в тому числі на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Причинами виникнення професійного захворювання є вміст пилу,підвишеий рівень відносної вологості повітря, важкість праці.
За висновком МСЕК від 23 лютого 2021 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 60% та третю групу інвалідності.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Таким чином мав місце вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров'я позивача під час виконання трудових обов'язків у відповідача, чим підтверджується спричинення моральної шкоди відповідачем.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв'язку із професійним захворюванням підлягають задоволенню.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.
Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров'я тощо.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці позивачеві встановлено втрату професійної працездатності від профзахворювання в 60%, та третю групу інвалідності. Отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов'язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості та навів в рішенні відповідні мотиви з урахуванням конкретних обставин справи.
Посилання на те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди спростовується встановленими обставинами. Представник відповідача просить змінити розмір стягнутої судом моральної шкоди,чим фактично визнає спричинення позивачеві моральної шкоди.
Доводи про те, що відсутня вина відповідача в спричиненні моральної шкоди не можуть бути прийнятими до уваги,оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника.
Посилання на те, що судом першої інстанції не досліджено, що позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які начебто виникли у нього в результаті професійного захворювання не ґрунтуються на положеннях законодавства. В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.
Проте судом першої інстанції помилково зазначено, що виплати проводяться без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п.п. 164.2.14 статті 164 ПК України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Вказаним законом, зокрема, підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Таким чином, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
За висновком МСЕК позивачеві вперше встановлен 60% втрати професійної працездатності 23 лютого 2021 року. Тобто право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. На зазначену дату були внесені зміни до Податкового кодексу України, якими передбачається оподаткування відшкодувань моральної шкоди в розмірі, яке вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Таким чином стягнута сума моральної шкоди підлягає оподаткуванню, оскільки моральну шкоду завдано подією, яка відбулася після набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, тобто після 25 травня 2020 року.
На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги.
За таких обставин з мотивувальної частини рішення слід виключити наведені мотиви щодо відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів та резолютивну частину рішення доповнити вказівкою, що стягнення моральної шкоди відбувається з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки встановлено помилкове застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального права щодо питання відрахування податків та інших обов'язкових платежів, то є підстави для зміни судового рішення в цій частині.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 245000 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Резолютивну частину рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року змінити, зазначивши правильно «з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів» замість «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року.
Судді: