Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/770/24
Провадження № 2/670/31/25
16 січня 2025 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Голуба О.Є.
за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Віньківці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позовні вимоги.
03.10.2024 до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість:
- 10 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 26 848,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 22.05.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 986067760 відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 10500,00 гривень, а позичальник зобов'язався повернути використану суму у визначений строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами договору. До позовної заяви позивачем додано копію кредитного договору та паспорт споживчого кредиту, що є додатком до даного договору.
28.11.2018 товариство з обмеженою відповідальністю « МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та товариство з обмеженою відповідальністю « ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. До позовної заяви позивачем додано копію Додаткової угоди та текст нової редакції Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Беручи до уваги укладенні договори, відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37 348,50 грн. Однак всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованої ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Позивач вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 06.03.2023 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК«ЄАПБ» за кредитним договором № 986067760 в розмірі 37 348,50 грн. З врахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь дану заборгованість, а також понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, однак, при подачі позову заявила клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотання та заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Відзив на позов у встановлений судом строк не подала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази судом встановлено наступне.
Як вбачається з позовної заяви, між сторонами виник спір з приводу порушення зобов'язань визначених договором, а тому доведенню в судовому засіданні підлягають обставини укладення кредитного договору № 986067760 від 22 травня 2021 року, надання відповідачу у користування грошових коштів, допущення порушення зобов'язання відповідачем та розмір заборгованості за кредитом.
Судом встановлено, що 22.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 986067760 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про надання позики в сумі 10 500 грн 00 коп. строком на 30 днів, з процентною ставкою 525,60% (процентів) річних, що становить 1,44% (процентів) від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно з умовами п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.7. п.1 кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Сума кредитного ліміту 10500,00 грн, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором кредиту в сумі 10 500,00 грн одразу після укладення договору. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період).
Також, згідно з п.1.9. Кредитного договору за користування кредитом позичльник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
-виключно за період строку дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 525,60 грн процентів річних, що становить 1,44 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом;
-за умови продовження строку дисконтного періоду, знаступного дня після закінчення дисконтного періоду нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 526,73 процентів річних, що становить 1,44 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом;
-у випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Відповідно до п.п. 4.1. п. 4 Кредитного договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту розміщені на сайті Товариства - www.moneyveo.ua/.
Ці правила є публічною прозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі - Клієнт) передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» (надалі - Фактор) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Згідно з п. 2.1. Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Згідно п. 4.1 Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.
За твердженням позивача, відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 37 348,50 грн, з яких: 10 500.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 26 848,50 грн - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду: копію договору кредитної лінії № 986067760 від 22 травня 2021 року; копію паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 986067760 від 22 травня 2021 року; копію додаткової угоди № 26 від до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; копію договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, Витяг з Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року, розрахунок заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 986067760 від 22 травня 2021 року.
Як встановлено судом до позовної заяви не долучено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ», розміщені на сайті кредитодавця - www.maneyveo.ua/, в редакції, що діяли на момент укладення договору та є невід'ємною частиною кредитного Договору.
До договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 позивачем не надано додатки до нього всупереч тому, що Договір містить перелік додатків, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 12 Договору), зокрема, Додаток № 1 форма реєстру прав вимог, Додаток № 2 форма повідомлення боржника, Додаток № 3 форма акту повернення права вимоги, Додаток № 4 форма надання інформації згідно реєстру боржників в електронному виді, Додаток № 5 форма акту приймання-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді.
Окрім того, на підтвердження переходу зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до нового кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01, позивачем не надано Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку.
Також, в документах, які наданні позивачем відсутні відомості на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 10 500,00 грн, будь-які платіжні інструкції, відомості про щоденні нарахування первісного кредитора, а також розрахунки заборгованості первісного кредитора.
При прийнятті рішення суд керується наступними нормами права.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1ст. 1046 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Оцінка суду щодо фактичних обставин справи.
Як вбачається з позовної заяви, відповідно до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до Боржників, вказаними у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Разом з тим, до матеріалів позовної заяви не додано Реєстру прав вимоги, який є невід'ємною частиною договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, натомість доданий до позовної заяви витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, підписаний лише представником позивача, підписи ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» - відсутні, що не може бути належним доказом наявності реєстру прав вимоги складеного відповідно до передбаченої договором факторингу форми.
Окрім того, звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача посилалася на те, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір, після чого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало своє право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а воно у свою чергу передало вказане право позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Також позивачем до матеріалів справи долучено копію договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, однак не додано додатки до нього всупереч тому, що Договір містить перелік додатків, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 12 Договору), зокрема, Додаток № 1 форма реєстру прав вимог, Додаток № 2 форма повідомлення боржника, Додаток № 3 форма акту повернення права вимоги, Додаток № 4 форма надання інформації згідно реєстру боржників в електронному виді, Додаток № 5 форма акту приймання-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді.
Окрім того, на підтвердження переходу зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до нового кредитора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до п.4.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 позивачем не надано Реєстру права вимоги за формою, встановленою у відповідному додатку договору.
Однак, згідно з умовами додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру права вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку до цього договору ( п. 4.1 Договору).
Отже, із умов договору вбачається, що сторони погодили умови переходу права вимоги від Клієнта до Фактора. Проте позивачем не доведено того, що право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і, як наслідок, не доведено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» мало право передавати таке право вимоги до позивача.
Окрім того, на підтвердження позовних вимог в частині укладення з відповідачем кредитного договору №986067760 та погодження з Правилами надання коштів у позику, що є невід'ємною частиною договору до суду не було надано ні копію вищезазначених Правил з умовами, що діяли станом на день укладення договору, ні заяви-анкети на укладення договору надання позики, ні заяви на приєднання та ознайомлення з Правилами та умовами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які б свідчили про погодження ОСОБА_1 саме таких умов нарахування відсотків за кредитним договором, що діяли на момент укладення договору.
Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що первісними кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідно до умов кредитного договору №986067760 від 22.05.2021 було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 10 500,00 грн, в тому числі шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача, як це передбачено умовами договору про видачу кредитних коштів.
На підтвердження позовних вимог щодо заборгованості відповідача у зв'язку з не виконанням ним кредитного договору №986067760 від 22.05.2021 позивачем було надано лише розрахунок заборгованості здійснений самим позивачем, разом з тим в матеріалах справи відсутні докази щодо зарахування відповідачу кредитних коштів за зазначеним кредитним договором.
Надані документи не підтверджують заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки позивачем не було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, які були б виконані первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на момент відступлення права вимоги за відповідним договором факторингу. У зв'язку з чим неможливо перевірити період виникнення заборгованості та взагалі її наявність, як на момент укладення договорів факторингу, так і на момент звернення позивача до суду для стягнення коштів.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджувався судом, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Варто звернути увагу, що згідно з ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц).
Зазначений висновок, також викладено у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №381/1647/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Тобто, виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов'язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов'язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.
Отже, з наявних матеріалів справи, позивач не довів свої вимоги належними та допустими доказами. Водночас, слід зауважити, що покладення на відповідача обов'язку щодо доведення обставини не перерахування йому коштів, суперечить принципу змагальності цивільного процесу.
Окрім того, позивач не подав суду належних доказів звернення до Первісного кредитора, та за необхідності відповідного банку з відповідними запитами про надання інформації щодо надання додаткових доказів, первинних документів, детальних розрахунків заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором. Суду також не було надано клопотання про продовження строку для подання додаткових доказів з підтвердженням поважності їх ненадання суду з позовною заявою.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом належним чином. Позивачу при пред'явленні вказаного позову необхідно було довести обставини щодо укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, не виконання позичальником умов договору та факт набуття та переходу прав вимоги до позивача як нового кредитора. У даній справі позивач не довів ні факту передання коштів відповідачу за кредитним договором, ні факту набуття права вимоги до відповідача про стягнення цих коштів. Такі докази не були надані ні при поданні позову, ні під час розгляду справи. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 22 вересня 2021 року в справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Отже, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особами, які беруть участь у справі, в реалізації їх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Враховуючи наведене вище, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача обов'язку з повернення коштів за вищевказаним кредитним договорам.
Таким чином, беручи до уваги наведене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач в позовній заяві, як на підстави для задоволення позовних вимог є не обґрунтовані та недоведені належними і достатніми доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та залишаються за позивачем.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 279, 280-282, 288, 289, 354-355 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 21.01.2025.
Суддя Голуб О.Є.