Справа № 307/3741/24
Провадження № 1-кп/307/253/24
22 січня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду судовий розгляд у кримінальному провадженні № 120242071160000578 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Діброва, Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, без освіти, непрацюючого, маючого на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 19 липня 2024 року, без передбаченого законом дозволу, який визначено п.12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, травматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, взяв з собою ніж, який придбав у селищі Ясіня у 2020 році, поставив його у речовий ящик автомобіля марки «БМВ - 320d», номерний знак НОМЕР_1 , після чого, приблизно о 10 год. 30 хв. працівниками спеціального підрозділу роти ТОР УПП в Закарпатській області, які несли службу, було зупинено вказаний автомобіль у с. Середне Водяне, Тячівського району, Закарпатської області, під керуванням ОСОБА_4 , в ході огляду салону автомобіля у речовому ящику було виявлено ніж, який ОСОБА_4 добровільно поклав на сидіння автомобіля, звідки він в подальшому був вилучений.
Згідно висновку експерта № CE-19/107-24/7998-Х3 від 08 серпня 2024 року ніж, який був вилучений у ОСОБА_4 , відноситься до категорії холодної зброї, виготовлений саморобним способом із застосуванням промислового устаткування по типу «ножів мисливських» загального призначення, тобто ОСОБА_4 носив холодну зброю без передбаченого законом дозволу, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе визнав повністю, та показав, що ніж, який у нього вилучили під час огляду, він придбав на ринку у селищі Ясіня приблизно чотири роки тому назад і зберігав його у себе вдома. В день події, він рухався своїм транспортним засобом до сестри, якій мав допомогти зарізати порося, для чого взяв собою вказаний ніж. По дорозі його зупинили працівники поліції непоадлік с. Діброва (с. Нижня Апша), де під час огляду автомобіля, у речовому ящику, працівники поліції знайшли ніж. Він пояснив з якою метою він взяв його з собою, після чого працівники поліції його відпустили. Однак, через деякий час вони наздогнали його автомобіль, зупинили та повідомили, що потрібно повернутися, оскільки на виклик їде слідчо-оперативна група.
Учасники судового провадження не оспорювали обставини винуватості ОСОБА_4 у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, і тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують його покарання.
ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.
Пом'якшуючі його покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин судом - не встановлено.
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно.
Урахувавши наведене, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 263 КК України, а саме - у вигляді штрафу, яке є необхідне та достатнє для його виправлення і запобігання новим кримінальним правопорушенням.
Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
За наведеного, процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1 514 (однієї тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп., які підтверджені документально, необхідно стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1 514 (однієї тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп.
Речовий доказ - мисливський ніж, який був вилучений під час огляду місця події та поміщений до спеціального пакету, який зберігається в камері зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку за заявою.
Суддя ОСОБА_1