Провадження № 11-кп/803/756/25 Справа № 205/744/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Ленінсекого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком до 13 січня 2024 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що на даному етапі кримінального провадження та судового розгляду в поведінці обвинуваченого існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказує, що ОСОБА_9 , будучи раніше неодноразово судимий обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до особливо тяжкого злочину, не працює, сталих соціальних зв»язків не має, а тому, без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує висока вірогідність переховування від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини.
Також зазначає, що інші більш м»які запобіжні заходи не можуть запобігти вказаному ризику. Застосування застави не можливе, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, пов»язаного із погрозою застосування насильства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження, змінити запобіжний захід на домашній арешт.
В обґрунтування апеляційних вимог впосилається на те, що з повним текстом ухвали ознайомився лише 21 листопада 2024 року.
Зазначає, що клопотання про продовження запобіжного заходу було подано за 2 дні до закінчення дії попередньої ухвали, що є порушенням права на захист.
Вказує, що не було забезпечено право на захист обвинуваченого, оскільки ОСОБА_8 заявив клопотання про відмову від захисника та хотів залучити іншого, однак суд самостійно призначив йому захисника, від якого обвинувачений відмовлявся.
Також зазначає, що суд не правильно встановив що у обвинуваченого є батьки похилого віку. Жодний ризик у клопотання про продовження строку тримання під вартою передбачений ст. 177 КПК України прокурором не доведений. В даному випадку немає обґрунтованої підозри та доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень. Свідки та потерплі до обвинуваченого не мають жодних притензій.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Враховуючи те, що захисник з повним текстом ухвали ознайомився лише 21 листопада 2024 року апеляційний суд вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також продовження існування, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків.
З такими висновками місцевого суду, які стали підставою для задоволення клопотання прокурора, погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого більш м“якого запобіжного заходу, слід визнати безпідставними.
Із матеріалів провадження убачається, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, врахував те, що ОСОБА_9 , будучи раніше неодноразово судимий обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до особливо тяжкого злочину, не працює, сталих соціальних зв»язків не має, а тому, без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує висока вірогідність переховування від суду, враховуючи тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини.
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує, ведення в Україні воєнного стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на застосуванні якого наполягає захисник.
Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою та в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту не доведені.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст. 197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала суду є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , строк на апеляційне оскаження ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4