20.01.2025
Справа № 635/3572/24
Провадження №2-др/635/6/2025
20 січня 2025 смт Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області
головуючого судді Даниленко Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Харківського районного суду Харківської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лаєвської Марине Леніківни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванням власністю шляхом вселення,
17.12.2024 Харківський районний суд Харківської області розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванням власністю шляхом вселення. Рішенням суду позовні вимоги задоволені.
Представник позивача адвокат Лааєвська М.Л. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, а саме просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування заяви представник позивача вказує, що у позовній заяві зазначений розмір судових витрат, а також зазначено строки та порядок подання доказів на понесення цих витрат. Протягом п'яти днів після ухвалення рішення представник позивача подає докази понесення витрат на правничу допомогу, до яких входить: копія договору про надання правничої допомоги від 15.03.2024, копія додаткової угоди від 15.03.2024, копія квитанції про сплату частини гонорару в сумі 5000 грн від 04.06.2024.
Представник відповідача адвокат Таш'ян Р.І. надав заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, де зазначив, що заявлений розмір витрат на правову допомогу не може вважатися розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову. Представник відповідача звертає увагу суду на такі обставини: порівняно нескладний характер справи, відсутність у поданих позивачем документах обрахунку часу роботи адвоката, ціною позову, а також на те, що представник позивача не брав участі у жодному судовому засіданні.
Сторони та представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення були повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17.12.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванням власністю шляхом вселення - задоволені. Усунуті перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час ухвалення рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем. В позовній заяві зазначено про те, що станом на час подання позову позивач поніс судові витрати у розмірі судового збору у розмірі 968,96 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн, у зв'язку з розглядом справи передбачаються витрати у виді оплати послуг професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підтвердження понесення витрат на оплату судового збору позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 0068-2744-3529-7142 від 03.04.2024 про сплату 968,96 грн.
Крім того, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копію договору про надання правничої допомоги від 15.03.2024, копію додаткової угоди від 15.03.2024, копія квитанції про сплату частини гонорару в сумі 5000 грн від 04.06.2024, копія квитанції про сплату частини гонорару в сумі 5000 грн від 15.03.2024.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. (Постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
ВП ВС зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Як вбачається з наданого представником позивача договору та додаткової угоди до нього, гонорар за надання адвокатом правової допомоги встановлений у формі фіксованого розміру, незалежно від витраченого адвокатом часу та кількості наданих послуг.
Також, додатковою угодою до договору від 15.03.2024 визначено, що адвокат надає Клієнту послуги з правової допомоги, обумовлені основним договором, після сплати Клієнтом частини гонорару 15.03.2024 у розмірі 5 000 гривень; решта гонорару в сумі 5000 гривень сплачується після звернення до суду двома частинами протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
Квитанціями від 15.03.2024 та 06.06.2024 підтверджується перерахування гонорару відповідно до умов договору про надання правової допомоги та додатковою угодою до нього у загальній сумі 10 000 грн.
Суд вважає вказаний розмір витрат на правничу допомогу розумним та співмірним з ринковими цінами адвокатських послуг, відповідно до рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Радою адвокатів Харківської області.
Також, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує значення вказаної справи для позивача.
В рішенні ЄСПЛ від 13.05.2008 у справі «МакКанн проти Сполученого Королівства» зазначено, що для особистості людини, для її усталеного та безпечного місця в суспільстві втрата житла в контексті ст. 8 Конвенції «є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Права, пов'язані з житлом, Конвенцією захищені подвійно: ст. 8 документа передбачає право на «повагу до житла», а ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на «повагу до майна».
Враховуючі тривалість порушення прав позивача з боку відповідача, строк розгляду справи, кількість заяв по суті, що були складені представником позивача, суд вважає розмір витрат на правову допомогу виправданим та необхідним для ефективного захисту права ОСОБА_1 на житло. Представником відповідача не спростована неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, завищений їх розмір порівняно з рекомендованими ставками гонорару адвокатів Харківської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лаєвської Марине Леніківни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванням власністю шляхом вселення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.П.Даниленко