Справа № 203/127/25
Провадження № 1-кс/0203/339/2025
16 січня 2025 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
заявника (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Полтаві, ОСОБА_4 від 29 листопада 2024 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №62024170030000310,
28 грудня 2024 року заявник поштовим зв'язком звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, ОСОБА_4 від 29.11.2024 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №62024170030000310, зобов'язати слідчу повторно розглянути заявлене клопотання. Скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що кримінальне провадження було відкрите саме за ініціативи заявника, проте постановою від 29.11.2024 йому відмовлено у визнанні потерпілим.
У судовому засіданні заявник підтримав скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити.
Слідча до суду не з'явилася, надала матеріали кримінального провадження.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.
Під час розгляду скарги встановлено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебувають матеріали кримінального провадження №62024170030000310 від 31.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 374 КК України, відомості про яке були внесені на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2023 у справі №203/1688/23, провадження №1-кс/0203/2647/2023, якою зобов'язано уповноважену особу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 30.12.2022 щодо можливого порушення права на захист з боку окремих працівників судових та правоохоронних органів Дніпропетровської області.
У рамках вказаного кримінального провадження заявником до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, було подано заяву від 02.08.2024 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 від 29.11.2024 заявникові було відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні з посиланням на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про факт завдання йому шкоди (матеріальної, моральної) діями службових осіб правоохоронних органів.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 55 Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відмовляючи в залученні заявника в якості потерпілого у кримінальному провадженні, слідча відповідне рішення належним чином не мотивувала, не надала оцінки викладеним в заяві обставинам, зокрема, щодо спричинення заявникові шкоди діями службових осіб правоохоронних органів.
Вказані обставини підлягали перевірці, зокрема шляхом допиту заявника та відповідних працівників правоохоронних органів тощо (на викладене вже зверталася увага слідчим суддею в ухвалі Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2024 у справі №203/5700/24 (провадження №1-кс/0203/3434/2024), якою скасована постанова слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 5 серпня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання заявника від 02.08.2024 у кримінальному провадженні №62024170030000310, разом з тим жодних слідчих дій проведено не було, допит заявника та відповідних правоохоронних органів не здійснений).
Для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, висновки про що викладені у постанові Верховного Суду у справі №539/3185/17.
Розмір заподіяної шкоди або обставини її відсутності має встановлюватися під час досудового розслідування, проте слідчою не проводилися слідчі дії, спрямовані на встановлення цих обставин, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між діянням (у разі якщо подія останнього буде встановлена) і шкодою (матеріальною та/або моральною) або його відсутність, обов'язковість доказування яких визначена пунктом 3 частини 1 статті 91 КПК, з огляду на те, що заявник з цих обставин безпосередньо не допитувався для перевірки викладеного у його заяві.
Відповідно, висновки слідчої в оскаржуваній постанові про відсутність будь-яких відомостей про факт завдання шкоди заявникові діями службових осіб правоохоронних органів є помилковими, тим більше, що будь-яких слідчих дій, спрямованих на встановлення відповідних обставин (зокрема, виду, розміру шкоди) слідчою не проводилося.
За вказаних обставин слідчий суддя доходить висновку, що постанова слідчої ухвалена передчасно, є невмотивованою та підлягає скасуванню, а скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 55, 56, 303, 307, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
Постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією умісті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого умісті Полтаві, ОСОБА_4 від 29 листопада 2024 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №62024170030000310 скасувати.
Зобов'язати слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого умісті Полтаві, ОСОБА_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про залучення до провадження як потерпілого від 2 серпня 2024 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали слідчого судді складений та проголошений 20.01.2025 о 16.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1