Справа № 203/239/25
Провадження № 2-н/0203/130/2025
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
про відмову у видачі судового наказу
21 січня 2025 року суддя Кіровського районного суд м. Дніпропетровська Колесніченко О.В., розглянувши заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»,-
10 січня 2025 року заявник через уповноваженого представника в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду цю заяву на предмет видачі судового наказу з підстав наявності у ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку, абонентське обслуговування, а також судового збору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2025 року зазначена справа розподілена та передана судді Колесніченко О.В. 16 січня 2025 року.
При вирішенні питання про видачу судового наказу встановлено наступні обставини.
Так, порядок розгляду в наказному провадженні визначений розділом ІІ ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження»).
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 162 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Отже, в порядку наказного провадження проводиться розгляд справ щодо яких презюмується відсутність спору, безспірність вимог, та безумовність виконання боржником, дані про зареєстроване місце проживання або перебування якого дозволяють вручити боржнику заяву про видачу судового наказу з доказами та сам судовий наказ у відповідності з вимогами ст. 169 ЦПК України після чого останній набирає законної сили в порядку ст. 172 ЦПК України та проводиться стягнення.
У разі відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання або перебування боржника вимоги ст. 169 ЦПК України виконати неможливо, а судовий наказ не набирає законної сили згідно ст. 172 ЦПК України, що нівелює взагалі сенс виданого судового наказу.
Саме аналіз норм з ч.3 ст. 19, п.7 ч.1 ст. 162 ст. 169, ст.172 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що відмова у видачі судового наказу згідно ч. 9 ст.165 ЦПК України визначена законодавцем з огляду на суть наказного провадження, можливості вирішити безспірні вимоги з дотриманням прав як стягувача на присуджене, так і боржника на належне виконання судового рішення з часу його отримання, так і на можливість запобігти безпідставному стягненню, спростування доводів стягувача з поданням заяви про скасування судового наказу.
Підстави для відмови у видачі судового наказу чітко визначені ст. 165 ЦПК України.
Так, частиною 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Так, за даними відповіді № 1041190, отриманої на запит судді 16 січня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, відомості про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відсутні.
За наведених обставин у видачу судового наказу належить відмовити з підстав прямої норми частини 9 ст. 165 ЦПК України.
Стосовно доводів заявника про подачу заяви до власника квартири (за місцем знаходження майна), тобто за правилами підсудності, визначеними ч.8,ч.9, ч. 10 ст. 28, ч.1 ст. 30 ЦПК України, через що на думку заявника відсутність місця реєстрації не впливає на видачу судового наказу з посиланням на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі № 243/3418/24, належить зазначити, що наведена судова практика не релевантна до цієї справи, оскільки у своїй постанові апеляційний суд переглядав законність постановленої судом першої інстанції ухвали про відмову у видачі судового наказу з підстав пункту 9 частини 1 ст. 165 ЦПК України (відмова у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності) з аналізом норм ст.ст. 27, 30 ЦПК України, та не надавав оцінки відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених частиною 9 ст.165 ЦПК України.
Разом з тим, у цій справі суд відмовляє у видачу судового наказу не з підстав недотримання правил підсудності, а з підстав ч. 9 ст.165 ЦПК України, тобто у зв'язку з тим, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстровані у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
В цьому випадку, виходячи з наведених заявником норм ч. ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України останній має право звернутися з позовом, під час розгляду якого можуть бути вирішені відповідні вимоги до відповідача, з дотриманням його прав на участь в розгляді, в тому числі з належним повідомленням про розгляд у спосіб, визначений ст.130 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 163, 165, 258-261, 263 ЦПК України, суддя, -
Відмовити Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію.
Ухвала протягом 15 днів з дня підписання може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з правом на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у разі подання скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення копії цієї ухвали, а в іншій частині - набирає законної сили з моменту підписання у день її складення.
Суддя О.В. Колесніченко