Справа № 203/7525/24
Провадження № 1-кс/0203/258/2025
09 січня 2025 року слідчий суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
скаржника - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
прокурора - ОСОБА_5 (в залі суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 06.11.2024 року про закриття кримінального провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року,
встановив:
17.12.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_3 (далі - заявник, скаржник) зі скаргою на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 06.11.2024 року про закриття кримінального провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року, в якій заявник просить суд:
- скасувати постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 06.11.2024 року №62022170030000437.
В обґрунтування своєї скарги заявник зазначив, що він не погоджується з оскаржуваною постановою про закриття кримінального провадження, бо на його думку, фактично було відсутнє досудове розслідування слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , що підтверджується невжиттям органом досудового розслідування всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування, відсутністю висновків, які містяться в постанові щодо обставин, які повинні бути встановлені слідчим, та передчасність висновку про відсутність в діянні складу злочину або відсутність події злочину, непроведення слідчим необхідного та повного переліку слідчих дій.
Тому заявник звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 17.12.2024 року, судову справу №203/7525/24, провадження №1-кс/0203/4262/2024, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду - 19.12.2024 року.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд скарги у судовому засіданні, зобов'язано відповідальних осіб у строк до 24.12.2024 року надати суду матеріали кримінального провадження №62022170030000437.
У судове засіданні 09.01.2025 року з'явився скаржник, його представник, які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та прокурор.
Слідчий у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги, причини неявки суду не повідомив.
Слідчий виконав вимоги ухвали суду від 19.12.2024 року та надав суду матеріали кримінального провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, для огляду у судовому засіданні.
Суд, заслухавши думки учасників справи, на підставі положень ст. ст. 138, 306 КПК України, розглянув скаргу за відсутності слідчого.
Під час судового засідання скаржник та його представник підтримали вимоги скарги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, підстави звернення до суду із скаргою повідомив суду таким чином, як про це вказано вище.
Представник заявника пояснив, що оскаржувана постанова є передчасною, попередні ухвали слідчих суддів не були виконані слідчим, не витребувані необхідні документи, на які посилається заявник, не допитані поняті, з огляду на що, неможливо встановити наявність або відсутність складу злочину. Із заявою про вчинення злочину за усним зверненням ОСОБА_3 до суду звернувся представник громадської організації - ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 , тому правомірно стверджувати, що останній є заявником у кримінальному провадженні. При цьому представник заявника пояснив, що ОСОБА_3 перебував під вартою, мав двох захисників та відмовився проводити допит без свого захисника, оскільки бажає бути допитаний за участі свого захисника. Представник громадської організації ОСОБА_7 також не відмовлявся бути допитаним в якості свідка, а лише телефоном повідомив прокурора про те, що він знаходиться у місті Києві. Кримінальне провадження №62022170030000437 зареєстроване по факту штучного створення доказів в іншому кримінальному провадженні, демонстрація ворожих символів. На думку представника заявника, у кримінальному провадженні ще слід допитати слідчого ОСОБА_8 , який закінчував досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, де заявник є обвинуваченим, експерта Спиридонова, був отриманий доступ до картки потерпілого. Слідчим не були допитані інші свідки, на яких вказує заявник. Крім того, вирок суду, на який посилається слідчий, був скасований в ході його апеляційного оскарження та справу направлено до суду на новий розгляд.
Заявник підтримав свого представника та зазначив, що слідчим не було проведено жодної слідчої дії та є довідка про перебування ОСОБА_9 у стані алкогольного сп'яніння.
Прокурор під час судового засідання заперечувала проти задоволення скарги заявника та просила суд відмовити у її задоволенні або залишити скаргу без розгляду, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасовуванню, а до суду із скаргою звернувся не заявник, а особа, яка не має права оскаржувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження. На думку прокурора, ОСОБА_3 не можна вважати заявником у кримінальному провадженні, бо до суду із заявою про вчинення злочину звернувся ОСОБА_7 , а не ОСОБА_3 . Також прокурор наголосила, що заявник не вказав, якого факту стосується кримінальне провадження, заявник не є стороною кримінального провадження. ОСОБА_3 був викликаний прокурором для допиту, проте він відмовився бути допитаним в якості свідка. Водночас в якості свідків були допитані слідчий та прокурор. Прокурор заперечує, що мають бути допитані свідки, на яких вказує сторона заявника, та слідчий не може отримати матеріали судової справи, яка перебуває у провадженні суду, бо не вичерпані всі процесуальні заходи для оскарження судового рішення. При цьому докази, на які посилається заявник, можуть бути оцінені судом під час судового провадження.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявника, вивчивши скаргу та наявні у справі матеріали, оглянувши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами скарги підтверджено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170030000437 від 05.08.2022 року.
Відповідно до протоколу допиту свідка від 19.08.2022 року, в якості свідка був допитаний ОСОБА_3 , проте він відмовився від надання будь-яких показів, мотивуючи відмову тим, що покази він буде давати лише в присутності свого захисника ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколів допитів свідків від 17.08.2022 року в якості свідків були допитані слідчий СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , прокурор Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_11 , які надали показання по суті запитань слідчого.
Відповідно до рапорту прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 від 08.08.2024 року, прокурором 07.08.2024 року та повторно 08.08.2024 року телефоном було здійснено виклик заявника ОСОБА_7 для його допиту в якості свідка. Проте останній відмовився прибути для допиту в якості свідка, у зв'язку з територіальною віддаленістю у місті Києві. Таким чином, прокурору не представилось можливим допитати в якості свідка ОСОБА_7 .
Постановою слідчого від 24.10.2024 року було відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №62022170030000437 від 05.08.2022 року.
Постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 06.11.2024 року було закрито кримінальне провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 та прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_11 складу вказаного кримінального правопорушення.
За змістом постанови слідчий зазначив, що в діях слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 та прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_11 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, або склад будь-якого іншого кримінального правопорушення. Слідчий послався на те, що в ході досудового розслідування доводи, викладені в заявах ОСОБА_3 , щодо його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності слідчим СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_11 , пропаганді ним символіки з літерою «Z» та «V» та з інших питань не знайшли свого об'єктивного підтвердження, є необґрунтованими та нічим не підтвердженими.
Також в оскаржуваній постанові слідчий вказав, що свідок ОСОБА_3 відмовився від надання будь-яких показів, мотивуючи відмову тим, що покази він буде давати лише в присутності свого захисника ОСОБА_4 . У ході досудового розслідування слідчим були допитані в якості свідків слідчий СВ ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , прокурор Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_11 . Слідчий посилався і на фактичні обставини та докази з кримінального провадження №12022041730000258 від 24.02.2022 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а також вирок колегії суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02.05.2024 року у кримінальному провадженні №12022041730000258 від 24.02.2022 року, яким було визнано винним ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Рішенням Дніпровського апеляційного суду від 05.09.2024 року було частково задоволено скаргу прокурора та кримінальне провадження було призначено до нового розгляду в суді першої інстанції.
З-поміж іншого слідчий послався на рапорт прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_12 від 08.08.2024 року про те, що з метою допиту в якості свідка заявника ОСОБА_7 нею 07.08.2024 року о 17:34 годині з особистого номеру було здійснено дзвінок на номер мобільного оператора, який належить ОСОБА_7 , але під час розмови останній повідомив, що подумає та передзвонить. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 не передзвонив, прокурор повторно 08.08.2024 року о 10:16, 10:23 та о 10:58 годині з метою допиту його в якості свідка з особистого номеру здійснила дзвінок на номер мобільного оператора, який належить ОСОБА_7 . Під час розмови ОСОБА_7 повідомив, що відмовляється прибути для допиту, у зв'язку з територіальною віддаленістю, так як останній перебуває у місті Києві, що свідчить про те, що ОСОБА_7 з невстановлених причин навмисно ухиляється від явки до прокурора для надання будь-яких показів щодо обставин поданої ним заяви. Таким чином, допитати в якості свідка ОСОБА_7 не представилось можливим.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Відповідно до частини 2 статті 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до частин 1, 2 статті 92 КПК Укра їни, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень статей 93, 94 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до частини 5 статті 110 КПК України, обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти вираження в його мотивуванні.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
Відповідно до ч астини 1 статті 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 66 КПК України, свідок має право , зокрема, користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 7, 8 частини 1 статті 138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є, зокрема, несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Відповідно до положень статті 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Так, відповідно до положень статті 133 КПК України, слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
При цьому у статті 135 КПК України регламентований порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні. Зокрема, у частині 1 статті 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до положень статті 139 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.
За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до положень статті 140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час .
Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, в тому числі рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з положеннями статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Аналіз встановлених у ході судового розгляду скарги обставин кримінального провадження та положень КПК України вказує, що слідчий, закриваючи кримінальне провадження, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, не здійснив усіх необхідних слідчих та інших процесуальних дій задля проведення повного та всебічного досудового розслідування, а об'єктивна неможливість їх проведення без наявності підстав, визначених КПК України, не може бути підставою для констатації факту відсутності складу кримінального правопорушення.
Так, зокрема, слідчим не було допитано заявника - ОСОБА_3 в якості свідка щодо обставин кримінального правопорушення, про які він вказує у заяві про вчинення кримінального правопорушення. При цьому статтею 66 КПК України передбачено право свідка під час допиту користуватися правовою допомогою адвоката, про що він і зазначив, відмовляючись від допиту в якості свідка за відсутності свого захисника. Натомість у такому випадку відмова заявника від допиту в якості свідка не може бути розцінена органом досудового розслідування як підстава для констатації відсутності складу кримінального правопорушення.
Також в оскаржуваній постанові слідчий посилається на рапорт прокурора та вказує, що не представилось можливим допитати в якості свідка ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 372 КК України. Останній звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_3 як представник громадської організації, та телефоном відмовився від допиту в якості свідка, посилаючись на територіальну віддаленість у місті Києві. Слідчий, вказуючи в постанові, що ОСОБА_7 відмовився від допиту в якості свідка та навмисно ухиляється від явки до прокурора не врахував, що статтею 138 КПК України визначені поважні причини неприбуття особи на виклик, зокрема, несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, якими можуть бути неотримання повістки про виклик свідка та територіальна віддаленість місця проживання (перебування) свідка від місця проведення його допиту.
Так, слідчий та прокурор не дотрималися встановленого КПК України порядку виклику особи на допит в якості свідка, бо окрім виклику свідка телефоном, вони не вжили належних заходів задля забезпечення присутності свідка під час проведення слідчої (розшукової) дії. На противагу вимогам КПК України, визначених у статті 111, главі 11 КПК України, зокрема статті 135 КПК України, щодо виклику особи у кримінальному провадження, в матеріалах кримінального провадження не міститься жодного належного доказу на підтвердження вжиття слідчим та прокурором усіх необхідних заходів для виклику свідка ОСОБА_7 з метою проведення його допиту, та відсутня відмова ОСОБА_7 давати показання щодо себе, а також щодо обставин його звернення із заявою про вчинення кримінального провадження в інтересах ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №62022170030000437. Таким доказом не вважається і рапорт прокурора про виклик свідка ОСОБА_7 телефоном. При цьому слідчим не були застосовані вимоги статей 139, 140 КПК України щодо наслідків неприбуття свідка без поважних причин для проведення його допиту. Водночас неможливість виконання слідчих чи інших процесуальних дій не звільняє слідчого від обов'язку вчинити всі необхідні процесуальні дії для виклику свідка та його допиту, відповідно до вимог КПК України.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які зібрані слідчим докази на підтвердження факту неспричинення заявнику будь-якої шкоди.
Суд відхиляє як безпідставні і твердження прокурора про те, що ОСОБА_3 не є заявником у кримінальному провадженні №62022170030000437 та не може оскаржувати постанову про закриття кримінального провадження, бо заявником, за твердженнями прокурора, є ОСОБА_7 . Оскільки, як було встановлено у ході судового засідання та це підтверджується матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_7 звернувся до Центрального апарата ДБР як голова Криворізької філії Громадської організації «Міжрегіональний Народний Контроль» із заявою про кримінальне правопорушення від 13.06.2022 року в інтересах ОСОБА_3 , який є обвинуваченим у кримінальному провадженні №12022041730000258, та за цією заявою ж слідчим і проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170030000437.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013, громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права й охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках: якщо таке повноваження передбачено в її статутних документах, якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з'ясувати: статус громадської організації та її засновників, їхню безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; мету громадської організації та її безпосередній зв'язок із предметом позову; інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду (постанова ВС КАС від 31 березня 2021 року, справа №640/21611/19, провадження №К/9901/13123/20).
Так, в оскаржуваній постанові слідчий не вказує на відсутність у ОСОБА_3 статусу заявника у кримінальному провадженні, а навпаки у своїх процесуальних документах позиціонує ОСОБА_3 як заявника у кримінальному провадженні №62022170030000437, бо саме він є зацікавленою особою у результатах проведення досудового розслідування. Представник громадської організації ОСОБА_7 здійснює, зокрема, громадський контроль та нагляд за дотриманням законності в органах державної влади, з огляду на що і звернувся до ДБР із заявою про злочин в інтересах ОСОБА_3 . Тим більше, що кримінальне провадження №62022170030000437 неодноразово закривалось слідчим та ухвалами слідчих суддів постанови слідчого про закриття кримінального провадження неодноразово були скасовані саме за скаргами ОСОБА_3 як заявника та заінтересованої особи.
Отже, до Криворізької філії Громадської організації «Міжрегіональний Народний Контроль» звернувся ОСОБА_3 за захистом своїх порушених, на його думку, прав й охоронюваних законом інтересів, а слідчий та прокурор не вказали ані норму закону, ані положення статутних документів, які б не визначали право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
З огляду на викладене вище, оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження не можна вважати вмотивованою, а підстави для закриття кримінального провадження - встановленими. Прийняття постанови про закриття кримінального провадження можливе лише після безпосереднього дослідження й оцінки слідчим доказів, які стосуються кримінального провадження у їх сукупності, а мотивування постанови про закриття кримінального провадження виражається в детальному викладенні тих обставин, які є підставами для закриття кримінального провадження з наведенням необхідних доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Суд дійшов висновку, що слідчий не виконав обов'язок, визначений КПК України, щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, що призвело до передчасного прийняття оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження.
Таким чином, скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303-306, 307, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 06.11.2024 року про закриття кримінального провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року, - задовольнити повністю.
Скасувати постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 06.11.2024 року про закриття кримінального провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України.
Матеріали кримінального провадження №62022170030000437 від 05.08.2022 року повернути уповноваженому слідчому Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, для продовження досудового розслідування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали слідчого судді складений та проголошений 10.01.2025 року о 14:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1