22 січня 2025 року справа № 580/11686/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2024 №971010178423 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 15.10.2024, пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідці Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №Б-1512/0-1522/6-24 від 26.09.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області всупереч вимог ст. 37 Закону України “Про державну службу» та п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889VIII протиправно відмовило у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, оскільки станом на 01.05.2016 позивач мав відповідний стаж на посаді державної служби (понад 10 років), відповідний вік понад 62 роки та на момент виникнення права на пенсію працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 з врахуванням вимог ст. 122 КАС України прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 1 позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області право позивача на призначення пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оскільки за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке за результатом її розгляду прийняло рішення №971010178423 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII. Також вказано, що чинним законодавством визначені правила, що підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016. Так, чинна редакція Закону України від 10.12.2015 №899 «Про державну службу» передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» виключно за дотримання такими особами умов, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу. Вказано, що при вирішенні питання щодо видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи, має встановлюватись наявність у особи, передбаченого пунктом 4 Порядку № 622 стажу роботи станом на 01.05.2016, адже періоди роботи після 01.05.2016 на посадах державної служби не враховується при обчисленні 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ
Відповідач 2 у визначений судом строк відзив на позов не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 у періоді з 11.09.1998 по 28.09.2000 працював у Звенигородській районній державній адміністрації, з 29.09.2000 по 12.03.2003 працював в Черкаському обласному управлінні земельних ресурсів, з 26.04.2007 по 22.04.2008 працював у Головному управлінні земельних ресурсів у Черкаській області, з 22.04.2008 по 25.10.2010 працював в Головному управлінні Держкомзему у Черкаській області, з 26.12.2014 по 21.11.2018 працював на посаді радника голови Черкаської обласної державної адміністрації відділу радників голови обласної державної адміністрації, тобто на посадах, віднесених до посад державної служби.
15.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, у розмірі 60% заробітку.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у порядку екстериторіальності рішенням від 22.10.2024 №971010178423 відмовлено у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% заробітку, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України “Про державну службу» № 889 VIII від 10.12.2015 року, день набрання чинності 01.05.2016 р. (далі Закон № 889-VІІІ).
Відповідно до п. 2 розд. XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України “Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12. 1993 р. (далі Закон № 3723-ХІІ) крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п.п. 10, 12 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, відповідно до чинних законодавчих актів, пенсії державним службовцям призначаються відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII “Про державну службу» за умов: досягнення ними пенсійного віку, наявності відповідного страхового стажу (35 років для чоловіків) та, не менше ніж 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 24 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державний службі станом на 1 травня 2016 року.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 він дійсно у період з 11.09.1998 по 28.09.2000 працював у Звенигородській районній державній адміністрації, з 29.09.2000 по 12.03.2003 працював в Черкаському обласному управлінні земельних ресурсів, з 26.04.2007 по 22.04.2008 працював у Головному управлінні земельних ресурсів у Черкаській області, з 22.04.2008 по 25.10.2010 працював в Головному управлінні Держкомзему у Черкаській області, з 26.12.2014 по 21.11.2018 працював на посаді радника голови Черкаської обласної державної адміністрації відділу радників голови обласної державної адміністрації, тобто на посадах, віднесених до посад державної служби.
Необхідно зазначити, що станом на 01 травня 2016 року (дату втрати чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ) ОСОБА_1 працював на посаді радника голови Черкаської обласної державної адміністрації відділу радників голови обласної державної адміністрації, тобто на посадах, віднесених до посад державної служби.
Так, стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.
Частиною першою статті 46 Закону визначено, що стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до пункту 11 частини другої статті 46 Закону до стажу державної служби зараховується час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 92 Закону до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників- консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
Частиною п'ятою статті 92 Закону передбачено, що час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.
Таким чином, умова, передбачена частиною п'ятою статті 92 Закону щодо перебування на державній службі та повернення на державну службу, стосується лише включення періоду роботи на посадах патронатної служби до стажу роботи для присвоєння рангу державного службовця.
Отже, періоди роботи на посадах патронатної служби зараховуються до стажу державної служби, не залежно від того працювала особа на державній службі до призначення на посаду патронатної служби та після повернулася на державну службу чи ні
Враховуючи, що ОСОБА_1 на момент звернення до територіального органу ПФУ досяг 62 років, станом на 01.05.2016 працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців та його стаж державної служби станом на 01.05.2016 складав понад 10 років (14 років 1 місяць 11 днів), тому суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно ст. 37 Закону № 3723-XII, відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2024 №971010178423 є необґрунтованим, протиправним та підлягає до скасування.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) призначити з 04.12.2023 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» та здійснити з 04.12.2023 нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації від 01.12.2023 №31 та від 01.12.2023 №32, з урахуванням раніше проведених виплат.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.10.2024 №971010178423 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) призначити з 15.10.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» та здійснити з 15.10.2024 нарахування і виплату пенсії у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідці Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №Б-1512/0-1522/6-24 від 26.09.2024, з урахуванням раніше проведених виплат.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА