21 січня 2025 року справа № 580/9587/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 232730025236 від 04.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, щодо відмови у призначенні пенсії через не зарахуванні до загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 30.04.1996 та з 19.09.1996 по 18.03.1998 в Республіці Казахстан у зв'язку з припиненням участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, незарахування періодів роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003 відповідно до трудової книжки, незарахування періодів навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 відповідно до трудової книжки та диплому;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу при призначенні пенсії періоди роботи з 01.01.1992 по 30.04.1996 та з 19.09.1996 по 18.03.1998 в Республіці Казахстан, періоди роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003 відповідно до трудової книжки, періоди навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 відповідно до трудової книжки та диплому.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято рішення №232730025236 від 04.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії дійшов висновку про те, що страховий стаж позивача становить: 15 років 08 місяців 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 відповідно до диплома від 12.07.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки в зазначеному документі відсутній реєстраційний номер; періоди роботи в Казахстані з 01.01.1992 по 30.04.1996 та з 19.09.1996 по 18.03.1998 відповідно до трудової книжки від 23.07.1984 серії НОМЕР_2 , оскільки починаючи з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Також не зараховано період роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за цей період відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Зокрема, зазначив, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність. Відтак, з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогоднішній день двосторонньої угоди з Республікою Казахстан не укладено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Вказав, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік по 31 грудня 1991 року. Також до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 відповідно до диплома від 12.07.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки в зазначеному документі відсутній реєстраційний номер та період роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003 відповідно до трудової книжки від 23.07.1984 НОМЕР_3 , оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за цей період відсутня інформація про сплату страхових внесків. Вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 28.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 04.09.2024 № 232730025236 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії дійшов висновку про те, що страховий стаж позивача становить: 15 років 08 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 відповідно до диплома від 12.07.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки в зазначеному документі відсутній реєстраційний номер; періоди роботи в Казахстані з 01.01.1992 по 30.04.1996 та з 19.09.1996 по 18.03.1998 відповідно до трудової книжки від 23.07.1984 серії НОМЕР_3 , оскільки починаючи з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні такі двосторонні угоди/договори з Республікою Казахстан в галузі пенсійного забезпечення не укладено. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31 грудня 1991 року; період роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003 відповідно до трудової книжки від 23.07.1984 НОМЕР_3 , оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за цей період відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про міжнародні договори України» міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Так, Угодою між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995 (чинна з 21.09.1995) визначено, що ця Угода поширюється на всі види державного пенсійного забезпечення громадян, що встановлені або будуть встановлені законодавством кожної з держав (ст. 2); пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Казахстан та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої вони проживають (ст. 4).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують періоди роботи особи для зарахування до її страхового стажу, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи - довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
За змістом ч. 1 ст. 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Угоди між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995 (чинна з 21.09.1995) передбачено, що призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації.
З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача від 23.07.1984 серії НОМЕР_3 суд встановив таке:
- з 01.09.1981 по 12.07.1984 навчався в Чимкенському ГПТУ-136 (диплома серії НОМЕР_1 );
- з 23.07.1984 по 22.10.1984 працював машиністом автокрану по 5 розряду в тресті Чимкенстрой (накази від 20.07.1984 №№91к, від 17.10.1984 №124к);
- з 20.01.1987 по 21.12.1988 працював водієм 3 класу на автобазі Главкюгбуд Казахської РСР (накази від 21.01.1984 №19к, від 21.12.1988 №368К);
- з 27.12.1988 по 16.09.1991 працював водієм 1 класу в Главкюгбуд Чимкенской області (накази від 26.12.1988 №112, від 11.09.1991 №61-1991);
- з 17.09.1991 по 30.04.1996 працював водієм 1 класу в управлінні треста «Чимкентпромстрой» (накази від 16.09.1991 №99-к, від 26.04.1996 №33-к);
- з 19.09.1996 по 18.03.1998 працював водієм на Чимкентскій міській телефонній станції Чимкентської області (накази від 19.09.1996 №168-к, від 13.03.1998 №118-к);
- з 03.07.2000 по 04.06.2003 працював водієм 1 категорії в Обласному центрі трудової і соціальної реабілітації інвалідів (накази від 03.07.2000 №17, від 01.06.2003 №4).
Решта записів стосовно інших періодів судом не досліджуються, оскільки не стосуються позовних вимог у цій справі.
Таким чином, вказані записи трудової книжки в повній мірі підтверджують роботу позивача на території Республіки Казахстан в період 01.01.1991 по 30.04.1996, з 19.09.1996 по 18.03.1998, а у період з 03.07.2000 по 04.06.2003 в Обласному центрі трудової і соціальної реабілітації інвалідів.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Угодою між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995 (чинна з 21.09.1995) визначено, що призначення пенсії проводиться за поданням потрібних документів, які підтверджують право на неї згідно з законодавством держави проживання. Документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації (ст.6).
Крім того, частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як на підставу правомірності неврахування страхового стажу позивача на території Республіки Казахстан у період з 01.01.1992 по 30.04.1996 та з 19.09.1996 по 18.03.1998 та підтвердженої вищевказаними документами, відповідач посилається на припинення для України дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, починаючи з 19.06.2023. У зв'язку з чим стверджує, що починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів, які не підписувалися з Республікою Казахстан.
Щодо вищевказаних посилань відповідача суд зазначає наступне.
За змістом статті 13 Угоди між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995, ця Угода набирає чинності з моменту її підписання обома Сторонами і дійсна на той термін, протягом якого Україна та Республіка Казахстан застосовують Угоду від 13 березня 1992 року - Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві (далі Угода учасниць СНД від 13.03.1992).
Угода учасниць СНД від 13.03.1992 поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди учасниць СНД від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди учасниць СНД від 13.03.1992 необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди учасниць СНД від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Суд зауважує, що на час трудової діяльності позивача на території Республіки Казахстан Угода від 13.03.1992 була чинною та, як наслідок, була чинною Угода між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21.09.1995, а тому їх положення протиправно не були застосовані органом Пенсійного фонду при вирішенні питання зарахування до страхового стажу позивача вищевказаного періоду роботи на території Республіки Казахстан.
При цьому спірний страховий стаж набутий позивачем до 19.06.2023, тобто до припинення Угоди учасниць СНД від 13.03.1992.
Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди країн-учасниць СНД від 13.03.1992 не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії через обставини, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. З цих підстав позивач не може нести тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на призначення пенсії пенсії.
Разом з тим, суд зазначає, що обов'язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частини шоста та дванадцята статті 20) та обов'язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 10 частини першої статті 1, частини першої статті 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.
Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 в справі № 805/3362/17-а, які відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як слідує із рішення відповідача, спірні періоди роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003 не були зараховані позивачу до страхового стажу у зв'язку з тим, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за цей період відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Як слідує із копії трудової книжки позивача від 23.07.1984 серії НОМЕР_3 , вона місить записи про спірний період роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003 (записи №16-17).
При цьому, ці записи в трудовій книжці виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені підписами та печатками роботодавця.
З огляду на це посилання відповідача на неможливість включення до страхового стажу спірного періоду праці позивача у зв'язку відсутністю сплати страхових внесків (єдиного внеску) є безпідставними, а вказаний період є таким, що підлягає включенню до страхового стажу позивача. А, відтак, суд дійшов висновку, про неправомірність неврахування відповідачем до страхового стажу періодів роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, п. 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).
Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Згідно копії диплому від 12.07.1984 НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 17.07.1984 навчався в ГПТУ - 136 м. Чимкента та закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією машиніста автомобільних кранів.
Вказаний вище диплом від 12.07.1984 НОМЕР_1 містить пiдписи голови екзаменаційної комісії, директора училища та його заступника, проставлена вiдмiтка про видачу.
Щодо посилань відповідача на не зазначення в дипломі реєстраційного номеру, то такі суд не бере їх до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто у даному випадку, пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача періоди навчання: згідно з дипломом від 12.07.1984 НОМЕР_1 , оскільки в дипломі не зазначений реєстраційний номер, проте вправі був перевірити інформацію, яка зазначена в дипломі, звернувшись до установи, де навчався позивач з відповідним запитом.
Враховуючи зазначене, суд зауважує, що ті обставини, які викладені у оскаржуваному рішенні, щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання не можуть слугувати беззаперечною підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист та відмови у зарахуванні вказаного часу навчання до страхового стажу позивача.
З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд приходить до висновку, що рішення від 04.09.2024 № 232730025236 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також наявні достатні та обґрунтовані підстави для зарахування до трудового стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за віком періодів роботи: з 01.01.1992 по 30.04.1996 та з 19.09.1996 по 18.03.1998 в Республіці Казахстан, періоди роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003 відповідно до трудової книжки, періоди навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 відповідно до трудової книжки та диплому.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Так, у межах цих спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності рішення про відмову у призначенні пенсії у частині не зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи та навчання.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Отже, оскільки перевірка поданих позивачем документів під час обчислення пенсії належить до повноважень пенсійного органу та не може здійснюватись судом, у зв'язку із чим виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що для належного судового захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, то судові витрати зі сплати судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.09.2024 № 232730025236.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи з 01.01.1992 по 30.04.1996, з 19.09.1996 по 18.03.1998 в Республіці Казахстан, періоди роботи з 03.07.2000 по 04.06.2003, період навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА