21 січня 2025 рокусправа № 380/21760/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі ОСОБА_1 строкового посвідчення “Ветеран військової служби» з обмеженим терміном дії до 1 липня 2025 року;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення “Ветеран військової служби» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1601 від 30.08.1999 “Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно видав посвідчення “Ветеран військової служби» із зазначенням терміну дії до 1 липня 2025 року, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №1601 від 30.08.1999 року “Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби» передбачено видачу такого безтерміново і вказана постанова не передбачає можливості видавати таке посвідчення з певним строком дії.
Ухвалою суду від 28.10.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» не визначено строковість чи безстроковість посвідчення. Позивачу встановлено другу групу інвалідності строком до 01 липня 2025 року, відповідно термін дії посвідчення не може перевищувати строк строкового документа, на підставі якого він виданий.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом командувача повітряних сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 16.02.2010 №58 позивача звільнено з військової служби на підставі п. “б» ч.6 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно вищезазначеним наказом календарна вислуга ОСОБА_1 станом на день звільнення становила 20 років 02 місяці.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв №1058 від 30.12.2021, захворювання ОСОБА_1 отримані під час проходження військової служби, “Так пов'язане з проходженням військової служби».
22.05.2022 ОСОБА_1 було визнано інвалідом 2 групи та видано довідку медико-соціальної експертної комісії від 22.05.2022 серії 12 ААГ №92432 відповідно до якої інвалідність було встановлено до 01.06.2024.
ОСОБА_1 на підставі вищезазначеної довідки отримав посвідчення “Ветеран військової служби» серії НОМЕР_1 від 27.10.2023 з зазначенням терміну дії до 01.06.2023, до моменту встановлення групи інвалідності.
27.06.2024 позивачу продовжено термін дії групу інвалідності та отримано нову довідку медико-соціально експертної комісії серії 12 ААГ №636547 від 27.06.2024, якою ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності по пов'язану із проходження служби д 01.07.2025.
На підставі вищевказаної довідки МСЕК та пункту 3 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ОСОБА_1 продовжено строк дії посвідчення серії НОМЕР_2 до 01.07.2025.
Позивач звернувся на гарячу лінію Міністерства оборони України із зверненням про надання статусу Ветерана військової служби безтерміново.
Листом від 22.08.2024 №1159/12/12760 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що у посвідченні серії НОМЕР_2 зазначено дату до якої встановлена група інвалідності, оскільки в разі не проходження медико-соціальної експертної комісії та не продовження групи інвалідності в подальшому, право на статус ветерана військової служби та отримання посвідчення втрачається. Після представлення довідки МСЕК з продовженим терміном групи інвалідності (І та ІІ групи) Вам буде оформлено та видане нове посвідчення ветерана військової служби.
Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові та організаційні засади реалізації громадянами прав, пов'язаних із отриманням ними статусу ветеранів органів внутрішніх справ, визначені Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 за №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР).
Преамбулою Закону №203/98-ВР визначено, що цей Закон встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.
Статтею 4-1 Закону №203/98-ВР встановлено, що дія цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій, зокрема, ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону № 203/98-ВР передбачено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД; 5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України;
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3)особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю “Ветеран Збройних Сил СРСР» за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Статтею 10 цього Закону передбачено, що ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 за №1601 (далі - Порядок №1601), встановлено, що посвідчення та нагрудні знаки “Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Посвідчення “Ветеран військової служби» є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби» є:
наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ( 203/98-ВР);
посвідчення про нагородження медаллю “Ветеран Збройних Сил СРСР» за законодавством колишнього Союзу РСР - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Отже, нормативно-правове регулювання визначає умовою набуття особою з інвалідністю статусу “Ветеран військової служби» причинний зв'язок між встановленням інвалідності та пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням.
Водночас, Конституційний Суд України у Рішенні від 27.02.2003 №4-рп/2003 (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) зазначив, що за Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ не пов'язується з часом звільнення особи зі служби в цих органах. З тексту статті 5 Закону очевидно, що ветеранами органів внутрішніх справ визнаються особи за умови наявності фактів, передбачених цією статтею (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення).
Колегія суддів зазначає, що як Закон №203/98, так і постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 за №1601 не містять положень щодо проходження особою процедури набуття або підтвердження відповідного статусу. Цей статус набувається автоматично за наявності відповідного юридичного факту, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 27.02.2003 за №4-рп/2003.
Отже, встановлення особі групи інвалідності на визначений строк не означає строкового характеру статусу Ветерана військової служби.
Окрім того, слід зазначити, що в розділі Порядку “Опис посвідчення “Ветеран військової служби» визначено, що Посвідчення “Ветеран військової служби» являє собою розгорнуту книжечку розміром 70 х 200 міліметрів у твердій обкладинці, обтягнутій ледерином малинового кольору. На лицьовому боці посвідчення виконано написи: зверху - “УКРАЇНА», посередині - “ПОСВІДЧЕННЯ», нижче - “ВЕТЕРАН ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ». На лівому внутрішньому боці посвідчення зверху два рядки, куди записується назва органу, що видав посвідчення. Нижче міститься напис: “ПОСВІДЧЕННЯ серія НОМЕР_3 ». Посередині правої частини лівого внутрішнього боку посвідчення три рядки із словами “Прізвище», “Ім'я», “По батькові», які заповнюються відповідними даними власника посвідчення. У нижній лівій частині лівого внутрішнього боку міститься фотокартка ветерана військової служби розміром НОМЕР_4 х 40 міліметрів. Праворуч від фотокартки ставиться його особистий підпис, який скріплюється гербовою печаткою. На правому внутрішньому боці посвідчення зверху напис: “Пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби»; посередині - “ПОСВІДЧЕННЯ БЕЗТЕРМІНОВЕ І ДІЙСНЕ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ», нижче - “Дата видачі “___» ________ ____ р. ». Внизу правого внутрішнього боку ставиться скріплений гербовою печаткою підпис керівника органу, що видав посвідчення.
Відтак, затверджені рішенням Уряду форма та опис посвідчення “Ветеран військової служби» містять пряму вказівку на те, що відповідне посвідчення є безтерміновим.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно видав ОСОБА_1 посвідчення “Ветеран військової служби» із зазначенням терміну його дії до 1 липня 2025 року, а тому дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в цій частині належить визнати протиправними.
Доводи відповідача про неможливість видачі позивачу безтермінового посвідчення через те, що позивачу група інвалідності встановлена МСЕК з терміном, суд відхиляє, як такі що не ґрунтуються на законі.
Крім того, суд, з огляду на встановлені вище фактичні обставини справи, визнає належним способом захисту прав позивача зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення “Ветеран військової служби» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1601 від 30.08.1999 “Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби».
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.
За таких обставин, відповідач, виконуючи свої повноваження, діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
ухвалив :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі ОСОБА_1 строкового посвідчення “Ветеран військової служби» із зазначенням терміну його дії до 1 липня 2025 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 безтермінове посвідчення “Ветеран військової служби» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1601 від 30.08.1999 “Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби».
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна