21 січня 2025 рокусправа № 380/17267/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у формі листа від 09.05.2024 №1300-5220-8/76158 щодо надання пільг ОСОБА_1 , передбачених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування ОСОБА_1 пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та провести перерахунок спожитих житлово - комунальних послуг з урахуванням сплачених сум з 24.03.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що всупереч вимог чинного законодавства України відповідач протиправно позбавив позивача пільг на оплату житлово-комунальних послуг з тих підстав, що його сукупний дохід за останні 6 місяців перевищує величину доходу, який дає право на соціальну пільгу.
Ухвалою судді від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Відповідно до пункту 3 Порядку № 389 пільги з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, надаються, зокрема, за рахунок коштів державного бюджету, у разі якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга обчислюється як добуток місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, на 1,4 та округлений до найближчих 10 гривень. Отже, з 01.01.2024 розмір податкової соціальної пільги становить 4 240,00 грн. Середньомісячний дохід позивача за ІІІ - ІV квартали 2023 року становить 5269,73 грн, що перевищує розмір податкової соціальної пільги (4 240,00 грн), встановлений з 01.01.2024.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з посвідченням від 14.11.2006 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
Позивач, звернувся до відповідача із заявою від 29.03.2024, в якій просив призначити пільги на оплату житлово-комунальних послуг згідно із Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідач листом від 09.05.2024 на звернення позивача щодо призначення виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг повідомив про те, що загальний середньомісячний дохід за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 перевищує розмір податкової соціальної пільги, встановлений з 01.01.2024, а тому позивач не має права на отримання пільг у 2024 році.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно зі статтею 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 14 Закону № 3551-XII визначені пільги учасникам війни, зокрема пунктами 4, 5, 6 частини першої цієї статті, встановлено, що учасникам війни надаються такі пільги:
- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Згідно із частиною 2 статті 14 Закону № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону № 3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що учасникам війни надаються відповідні пільги на житло.
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII) статтю 14 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 Закону № 3551-ХІІ визнано такою, що не відповідає Конституції України (неконституційною).
Так, Конституційний Суд України в Рішенні №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, не має залежати від матеріального становища їх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
При цьому, Конституційний Суд України вказаним Рішенням №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частини шостої статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України.
Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону № 3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту листа відповідача від 09.05.2024 слідує, що рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення його права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг.
Таким чином, враховуючи обов'язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII до статті 14 Закону №3551-XII.
Посилання відповідача на норми Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 суд вважає безпідставними, оскільки зазначена постанова була прийнята на виконання положень Закону №76-VIII, норми якого, як було зазначено вище, визнані неконституційними.
Крім того, застосування відповідачем положень підзаконного нормативного акту, прийнятого на виконання Закону, який визнано неконституційним, є протиправним по своїй суті.
Чинний Закон №3551-XII не встановлює жодних обмежень для надання пільг, передбачених п.п. 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону №3551-XII.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з 01.01.2024 позивач має право на вказані пільги, а викладена у листі від 095.05.2024 відмова не відповідає вимогам закону.
Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 24.03.2024 нарахування і виплату позивачу пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на оплату житлово-комунальних послуг, як учаснику війни.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо судового збору, то оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст.139 КАС України, такий розподілу не підлягає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 24.03.2024 виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», як учаснику війни.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) провести з 24.03.2024 нарахування і виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пільг, передбачених статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на оплату житлово-комунальних послуг, як учаснику війни.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна