21 січня 2025 року Справа № 320/14732/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.02.2024 № 215/к 2024 р. «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом від 22.02.2024 № 313/к.
2. Поновити на роботі ОСОБА_1 та в цій частині допустити негайне виконання.
3. Стягнути з Міністерства юстиції заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.02.2024р. по день ухвалення рішення суду, з розрахунку середньоденного заробітку.
4. Стягнути з Відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
10.04.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 вирішено:
"Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.02.2024 № 215/к «Про звільнення» зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2024 № 313/к.
Поновити ОСОБА_1 з 22.02.2024 на посаді директора Департаменту міжнародного права.
Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.02.2024 по 18.12.2024 у розмірі 266 819,48 грн. (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 48 копійок), без урахування обов'язкових податків та зборів.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду:
в частині поновлення ОСОБА_1 з 22.02.2024 на посаді директора Департаменту міжнародного права.
в частині стягнення з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суми середньої заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця."
24.12.2024 позивачем подано до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Долучено акт виконаних робіт та квитанцію про перерахування коштів.
13.01.2025 ухвалою суду заяву позивача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу (про ухвалення додаткового рішення) призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 20 січня 2025 року о 13:00 год.
Відповідач подав до суду 08.01.2024 (ЕС) заперечення на заяву.
14.01.2025 представником позивача адвокатом Зосименко Г.Р. подано відповідь на заперечення відповідача.
Згідно з частиною 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи отримані заяву від позивача, заперечення від відповідача, відповідь на заперечення від представника позивача, суд вважає можливим розглянути заяву позивача подану в порядку ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні та у відповідні процесуальні строки, враховуючи навантаження в роботі судді.
Вирішуючи заяву позивача суд враховує наступне.
Відповідно до частини 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач просить суд винести додаткове судове рішення вказуючи на те, що нею понесені судові витрати по даній справі у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. та при подачі позову надано належні докази на підтвердження укладання нею договору з Адвокатським Бюро «Зосименко Г.Р. та Партнери» про надання професійної правничої допомоги, ордер на ведення справи адвокатом Зосименко Г.Р.
Позивачем долучено до заяви копію зазначеного акту від 19.03.2024 з переліком наданих послуг та копію квитанції про перерахування вищезазначеної суми на рахунок АБ «Зосименко Г.Р. та Партнери» на підтвердження переліку наданих Адвокатським бюро послуг та понесених нею витрат.
Відповідач у поданих до суду 08.01.2024 (ЕС) запереченнях на заяву, застосовуючи, серед іншого, висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15, сформовані у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, положення статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» наполягає на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказуючи на не співмірність заявлених витрат на правничу допомогу, враховуючи ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат необхідно враховувати: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, з урахуванням конкретних обставин справи.
Відповідач вказує, що вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з Міністерства витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, просить відмовити в заяві позивача.
14.01.2025 представником позивача адвокатом Зосименко Г.Р. подано відповідь на заперечення відповідача щодо заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій заперечення відповідача вважає необґрунтованими та наполягає на стягненні з МЮУ на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Суд відповідно зазначає, що за статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відтак, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правову допомогу, заявник подав суду копії: Договір №4/09-23 від 21.09.2023 про надання професійної правничої допомоги укладений з Адвокатським бюро «ЗОСИМЕНКО Г.Р. ТА ПАРТНЕРИ»; ордер від 21.09.2023 №1448643, Акт № 1 від 19.03.2024 наданих послуг за договором від 23.09.2023; платіжну інструкцію №06К1-3Р69-949А-ОВ19 від 22.03.2024 про перерахування ОСОБА_1 до Адвокатським бюро «ЗОСИМЕНКО Г.Р. ТА ПАРТНЕРИ» 10 000,00 грн.
Згідно п. 1 Договору №4/09-23 від 21.09.2023 про надання професійної правничої допомоги укладений з Адвокатським бюро «ЗОСИМЕНКО Г.Р. ТА ПАРТНЕРИ» (далі - АБ), безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені АБ за цим Договором здійснює адвокат Зосименко Ганна Романівна.
За п. 3 Договору оплата послуг з надання професійної правничої допомоги здійснюється на підставі актів наданих послуг шляхом перерахування узгодженої суми на рахунок АБ, зазначений у цьому Договорі. Оплата здійснюється протягом п'яти днів з дня підписання актів наданих послуг.
Строк дії Договору розпочинається із дати його підписання та діє до повного виконання Сторонами умов Договору (п. 4 Договору).
Договір підписаний Сторонами та скріплений печаткою.
Згідно Акту № 1 від 19.03.2024 наданих послуг за договором від 23.09.2023 вбачається, що АБ надані наступні послуги:
1. Вивчено пакет документів, що стосується звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату та її переслідування з боку посадових осіб Міністерства.
2. З урахуванням обставин справи відібрані нормативно - правові акти та практика Верховного Суду з правовими позиціями, що регулює спірні правовідносини: Конституція України, Закон України «Про Державну службу», трудове законодавство, положення КАСУ, відомчі акти Міністерства.
3. Підготовлені проекти 8 звернень ОСОБА_1 до Міністерства та НАЗК.
4. Направлені адвокатські запити до Міністерства юстиції України та до НАЗК.
5. Вивчені витребуванні документи та відповіді від вищезазначених інстанцій.
6. Підготовлено проект позовної заяви для подання до суду.
За даним Актом Сторонами узгоджено, що оплата вищезазначених наданих послуг складає 10 000,00 грн. без ПДВ.
ОСОБА_1 перераховано до АБ 10 000,00 грн. за надані правничі професійні послуги адвокатом Зосименко Г.Р. згідно долученої платіжної інструкції №06К1-3Р69-949А-ОВ19 від 22.03.2024.
Суд зазначає, що частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 107706741), в якій також зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Також суд враховує, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
До вказаного твердження суд також застосовує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи вищезазначене, з огляду на предмет спору, складність даної справи, спосіб доказування та судової практики за даною категорією справ, що не потребувало вчинення адвокатом додаткових дій (надання послуг) на забезпечення виконання умов Договору, окрім тих що визначені в Акті, з обсягу наданих послуг адвокатом згідно Акту №1, визначеного фіксованого розміру гонорару, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, фінансовий стан обох сторін а також те, що за наслідками вирішення справи судовим рішенням позовні вимоги позивача задоволені частково, суд вважає, що заявлена сума 10 000,00 грн є не співмірною, у зв'язку з чим зменшує розмір заявлених витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.134, 139, 241-246, 252 КАС України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) понесені витрати на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Войтович І.І.