21 січня 2025 року № 320/5947/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.12.2022 №932190107929 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII, з 13 червня 2022 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 60 Закону N 796-XII він має право на отримання як додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю, так і підвищення до пенсії у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому відмова відповідача у виплаті додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону N 796-XII, є протиправною. При цьому, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на норми Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 N 1210, оскільки Закон N796-XII має вищу юридичну силу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідачі правом на надання відзиву не скористалися, про відкриття провадження у справі були проінформовані шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 04.07.2023.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 19.07.2023.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , 1956 року народження, з 28.03.2007р. перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_1 від 02.11.2010 року та отримує пенсію за віком згідно з ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та відповідно до ст.55 п.1 Закону України №796-ХІІ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року (далі -Закон №796-ХІІ).
Згідно з ст.49 Закону №796-ХІІ пенсія позивача складалася з державної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС.
З 06.05.2022 і довічно позивачу встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_2 від 13.06.2022 року.
06.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою № 1236 про перерахунок пенсії в зв'язку зі зміною даних (заміна посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році) учасника ЛНА на ЧАЕС 1-ї категорії посвідчення серія НОМЕР_3 від 23.06.2022.
Так, згідно із розрахунку розміру пенсії від 07.07.2022 пенсія позивача складається з: розмір пенсії за віком (ст. 27); доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз.2); додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост.№112 п.5; цільова допомога інвалідам війни ІІ-ї групи; підвищення інвалідам війни 2 групи(1кат); збільшення ст.21 ЗВС Пост.№1381 п.1.
Відтак, розмір пенсії позивача з надбавками з 01.07.2022 становив 17144,56 грн. (сімнадцять тисяч сто сорок чотири грн. 56 коп.).
Проте, 11 серпня 2022 року позивач отримав пенсію, розмір якої був 16764,96 грн., тобто, без урахування додаткової пенсії інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост.№112 п.5 у сумі 379,60 гривень.
Згідно з Протоколом від 25.07.2022 розмір пенсії позивача складається з наступних складових: розмір пенсії за віком (ст. 27); доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз.2); цільова допомога інвалідам війни ІІ-ї групи; цільова допомога інвалідам війни ІІ-ї групи; збільшення ст.27, 42 інвалідам війни Пост.№1381 п.1; підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи.
Відтак, відповідачем була виключена із розрахунку пенсії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі 379,60 грн.
07.12.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з заявою про нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи з 13.06.2022.
Відповідач рішенням від 15.12.2022 вих. № 7045/03-16 повідомив позивача, що «відповідно до пункту 15-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Оскільки заявник має право одночасно на додаткову пенсію особам, віднесеним до 1 категорії ЧАЕС (ліквідатори) та підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат)(40% від 1934 грн.) то відповідно до вищезазначеної постанови Бартошук 1.1, нараховано підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат)(40% від 1934 грн.) як таку, що має більший розмір.
Вважаючи відповідне рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Розміри вказаної щомісячної додаткової пенсії визначено пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Порядок N 1210).
Згідно із частиною четвертою статті 13 Закону України від 22.10.93 N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон N 3551-XII) особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, зокрема, статі 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, згідно із пунктом 15-1 Порядку N 1210 особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Буквальний зміст наведеної норми вказує, що якщо особа має право на отримання одночасно кількох видів додаткових пенсійних виплат, виплачуватись їй може лише один вид за її вибором.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що, отримуючи підвищення інвалідам війни 2 групи, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач не має права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 1 категорії, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, у спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, тому вимоги позивача щодо виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі N 363/4916/16-а.
Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 по справі N 1-11/2018 (3830/15), суд зазначає наступне.
Вказаним рішенням визнані неконституційними, зокрема, стаття 53 (крім її назви), стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, яким:
1) текст статті 53 було викладено у такій редакції:
"Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність";
2) Статтю 60 було викладено у такій редакції:
"Стаття 60. Право вибору пільг та компенсацій особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України".
Зазначеним рішенням також установлено порядок його виконання, та вказано, що застосуванню підлягають статті 53 та 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, а саме:
"Стаття 53. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу".
Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
В пункті 7 мотивувальної частини вказаного рішення зазначено, зокрема, що Закон №76-VIII в частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом N 796-XII, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Отже, наведеним рішенням у статті 53 Закону N 796-XII визнано неконституційним саме обмеження максимальним розміром додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи. В той же час, положення статті 50 Закону N 796-XII та пункту 26 розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, що делегує повноваження щодо визначення умов, порядку призначення та розмірів відповідних пенсійних виплат Кабінету Міністрів України, неконституційними не визнавались, а тому також є чинним та не визнаний неконституційним пункт 15-1 Порядку №1210.
Отже, висновки у вказаному рішенні Конституційного Суду України стосуються інших правовідносин та не відносяться до предмету розгляду даної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у нарахуванні позивачу додаткової пенсії, діяв в межах своїх повноважень на виконання вимог Закону N 796-XII та Порядку № 1210, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється у зв'язку з відсутністю підстав.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2025.
Суддя Панченко Н.Д.