22 січня 2025 року Справа № 280/10307/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 (М. КИЇВ, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у виданні за період з лютого 2024 року по липень 2024 року бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 по 31 жовтня 2024 року з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн.;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо відмови від 26 серпня 2024 року вихідний №9436 у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 року по 31 липня 2024 року з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 18 листопада 2023 року і по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . При цьому, з лютого по жовтень 2024 року він виконував бойові (спеціальні) завдання у складі командування військової частини, що веде воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. Наведене у розумінні абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 надавало йому право на отримання збільшеної до 50000 грн. додаткової винагороди за вказаний період пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. Однак, з лютого по жовтень 2024 року нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, здійснювалось у розмірі 30 000,0 грн. пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50 000,00 грн. На думку позивача, не здійснивши відповідну виплату, відповідач, допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, що зумовило необхідність звернення до суду із вказаним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України та пропуском строку звернення до суду.
20 листопада 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/10307/24, поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/10307/24, а також відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
Також вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано засвідчені належним чином копії бойових розпоряджень та рапортів, виданих на ім'я позивача стосовно нарахування та виплати йому у спірний період додаткової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а також інформацію щодо розміру виплаченої позивачу додаткової винагороди у спірний період.
02 грудня 2024 року представником відповідача разом із витребуваними доказами до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Крім визначених Постановою Кабінету Міністрів України №168 та Наказом МОУ №260 умов порядку виплати додаткової винагороди, за підписом директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК існує лист-роз'яснення від №290/13/2643 від 14 листопада 2023 року. Відповідно до пункту 2 зазначеного листа, додаткова винагорода в розмірі 50000 грн виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: А) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; Б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; В) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). Враховуючи лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК від №290/13/2643 від 14 листопада 2023 року, відсутні підстави для виплати майору юстиції ОСОБА_3 додаткової винагороди в розмірі 50 000,00 грн. пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань). В задоволенні позову просить відмовити.
03 грудня 2024 року позивачем до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Акцентує увагу суду на тому, що лист-роз'яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК від №290/13/2643 від 14 листопада 2023 року суперечить положенням Постанови КМУ № 168 та Порядку № 260, а відтак не може бути застосований до спірних правовідносин. Позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач, ОСОБА_3 з 18 листопада 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а з 29 лютого 2024 року призначений на посаду помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи-начальника юридичної служби, яка відповідно до штату №04/333 військової частини НОМЕР_2 відноситься до командування військової частини.
Обставини щодо проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 та піднесення посади позивача до командування військової частини підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» від 20 квітня 2024 року за № 233, від 20 травня 2024 року № 288, від 05 червня 2024 року за № 313, від 25 березня 2024 року за № 187 позивачу у період з лютого по жовтень 2024 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, що, зокрема, підтверджується відповідачем у відзиві на позов. Копії вказаних наказів містяться в матеріалах справи.
Окрім того, факт нарахування та виплати позивачу у період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби підтверджується рапортами (вх. № 5659 від 07 березня 2024 року, вх. № 8057 від 07 квітня 2024 року, вх № 10013 від 08 травня 2024 року, вх. № 4863 від 06 червня 2024 року, вх. № 21747 від 05 листопада 2024 року), а також витягами з бойових розпоряджень (№ 1161дск від 30 січня 2024 року, № 1837дск від 15 лютого 2024 року, № 2404дск від 29 лютого 2024 року, № 3047дск від 15 березня 2024 року, № 3677дск від 31 березня 2024 року, № 4331дск від 14 квітня 2024 року, № 5031дск від 30 квітня 2024 року, № 5684дск від 15 травня 2024 року, № 6525дск від 31 травня 2024 року, № 7170дск від 14 червня 2024 року, № 7879дск від 01 липня 2024 року, № 8953дск від 29 липня 2024 року, від 10255дск від 31 серпня 2024 року, № 11614дск від 30 вересня 2024 року, № 13034дск від 31 жовтня 2024 року), копії яких містяться в матеріалах справи.
20 серпня 2024 року ОСОБА_3 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 подано рапорт (вхідний №16441) про здійснення донарахування та виплату різниці недоотриманої додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 року по липень 2024 включно.
У відповідь на вищезазначений рапорт листом від 26 серпня 2024 року за № 9436 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку додаткової винагороди позивача з лютого 2024 року у зв'язку із тим, що такі бойові розпорядження у Військовій частині НОМЕР_2 не видавались.
Вважаючи, що у період з лютого по жовтень 2024 року позивачу мала нараховуватись та виплачуватись відповідачем додаткова винагорода у збільшеному розмірі, а саме до 50000 грн. пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань) замість 30 000,00 грн., позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України прийнято постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168).
Абзац другий пункту 1 постанови КМУ № 168 (надалі у редакції від 09 листопада 2023 року), вказує, що особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пунктом 2-1 вказаної постанови установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;
особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;
порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
Позивач посилаючись на виконання протягом періоду з лютого 2024 року по жовтень 2024 року бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як зазначалось раніше, на виконання указів Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року видав постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 - 1 цієї постанови, в редакції постанови, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин передбачено, що військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Згідно пункту 1-2 вказаної постанови виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.
Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» згідно з наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року.
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
- 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
- 50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 5 розділу XXXIV Порядку №260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 6 розділу XXXIV Порядку №260).
Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50 000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Проте, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Так, згідно матеріалів справи, судом встановлено, що військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 , зокрема позивачем, у період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року виконувались бойові спеціальні завдання на території Оріхівської міської територіальної громади, Преображенської сільської територіальної громади, Малотокмачанської сільської територіальної громади, Таврійської територіальної сільської громади, що підтверджується рапортами (вх. № 5659 від 07 березня 2024 року, вх. № 8057 від 07 квітня 2024 року, вх № 10013 від 08 травня 2024 року, вх. № 4863 від 06 червня 2024 року, вх. № 21747 від 05 листопада 2024 року), а також витягами з бойових розпоряджень (№ 1161дск від 30 січня 2024 року, № 1837дск від 15 лютого 2024 року, № 2404дск від 29 лютого 2024 року, № 3047дск від 15 березня 2024 року, № 3677дск від 31 березня 2024 року, № 4331дск від 14 квітня 2024 року, № 5031дск від 30 квітня 2024 року, № 5684дск від 15 травня 2024 року, № 6525дск від 31 травня 2024 року, № 7170дск від 14 червня 2024 року, № 7879дск від 01 липня 2024 року, № 8953дск від 29 липня 2024 року, від 10255дск від 31 серпня 2024 року, № 11614дск від 30 вересня 2024 року, № 13034дск від 31 жовтня 2024 року), копії яких містяться в матеріалах справи.
Додатком 1 до вищезазначених витягів з наказів, з бойових розпоряджень та рапортів підтверджено факт прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях, виконанні ним бойових завдань на лінії бойового зіткнення в межах району ведення воєнних (бойових) дій у період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року.
Окрім того, факт прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях, виконанні ним бойових завдань на лінії бойового зіткнення в межах району ведення воєнних (бойових) дій у період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року відповідачем у відзиві не спростовується.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» від 20 квітня 2024 року за № 233, від 20 травня 2024 року № 288, від 05 червня 2024 року за № 313, від 25 березня 2024 року за № 187 позивачу у період з лютого по жовтень 2024 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Так, з огляду на дослідженні, в ході судового розгляду справи матеріали, суд не заперечує факту взяття позивачем участі у виконанні бойових завдань у спірний період, за які останньому виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується матеріалам справи.
Також, суд бере до уваги що посада позивача (помічник командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи-начальника юридичної служби) відповідно до штату №04/333 військової частини НОМЕР_2 , з урахуванням відзиву на позов, відноситься до командування військової частини НОМЕР_2 .
Вищезазначене, у сукупності свідчить про виконання позивачем у спірний період, як особою яка відноситься до командування військової частини НОМЕР_2 , бойових (спеціальних) завдань у складі командування військової частини.
Відтак, узагальнюючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд приходить до висновку про наявність підстав для виплати позивачу збільшеної до 50000,00 грн. додаткової винагороди у спірний період.
Відтак, відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині видання за період з лютого 2024 року по липень 2024 року бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року. Також, встановлені в ході даної справи обставини свідчать про допущення відповідачем бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 по 31 жовтня 2024 року з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн. замість 50 000,00 грн., а також щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
При цьому, враховуючи той факт, що на посаду, яка відноситься до посад командування позивача призначено з 29 лютого 2024 року, то на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі позивач має право з дати призначення на таку посаду (з 29 лютого 2024 року).
При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК від №290/13/2643 від 14 листопада 2023 року, як на підставу для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у зменшеному розмірі, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз'яснювальний характер та за своює суттю є службовою кореспонденцією.
Також, суд звертає увагу відповідача на те, що підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначені Постановою № 168 та Порядком № 260, які є обов'язковими для виконання, в тому числі для відповідача.
Враховуючи наведене вище, зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що відповідно підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання про розподіл судового збору відсутні.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у виданні за період з лютого 2024 року по липень 2024 року бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 по 31 жовтня 2024 року з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо відмови від 26 серпня 2024 року вихідний №9436 у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 року по 31 липня 2024 року з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 29 лютого 2024 року по 31 жовтня 2024 року з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано 22 січня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов