22 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/16662/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук 10% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 20.02.2020 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання професор 10% від посадового окладу.
Зобов'язати Житомирський військовий Інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.12.2021 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь доктора наук, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу.
Зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 20.02.2020 по 24.12.2021 включно доплату (надбавку) за вчене звання професор, визначивши її відсотковий розмір 33% від посадового окладу.
Зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.12.2021 включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання професор у розмірі 33% від посадового окладу.
В обгрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно встановлено в період з 01.03.2018 по 24.12.2021 відсотковий розмір доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук 10% від посадового окладу, та встановлено в період з 20.02.2020 по 24.12.2021 відсотковий розмір доплати (надбавки) за вчене звання професор 10% від посадового окладу, замість 25%.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивачем залишено поза увагою положення ч.3 ст.59 Закону України "Про вищу освіту" яка встановлює право керівника закладу вищої освіти визначати порядок та розміри доплат, надбавок т.і. працівників закладів вищої освіти. Також, вказує на пропуск строку звернення з позовом.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач проходив військову службу у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова та наказом начальника від 24.12.2021 року № 327 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 24.12.2021 року.
Протокольним рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 27.04.20І7 року ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь доктора наук, що підтверджено дипломом серія НОМЕР_1 .
Протокольним рішенням вченої ради Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 20.02.2020 № 9 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання професора, що підтверджено атестатом серія НОМЕР_2 .
В серпні 2024 року представника позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив надати інформації про відсотковий розмір вказаних доплат та здійснити доплату у разі невірного застосування відсоткового розміру.
У відповідь листом від 22.08.2024 № 519/5122 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку та доплати за вчене звання та науковий ступінь.
Відповідно до наданої відповідачем довідки, за період з 01.03.2018 по 24.12.2021 позивачу встановлено розмір доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук в період у розмірі 10% від посадового окладу.
Відповідач також встановив розмір доплати (надбавки) за вчене звання в період з 20.02.2020 до 24.12.2021 у розмірі 10% від посадового окладу.
Позивач вважає протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук 10% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 20.02.2020 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання професор 10% від посадового окладу, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про вищу освіту" законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Пунктом 4 статті 23 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Таким чином, з аналізу наведених норм встановлено, що законодавством України передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас, основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту".
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту" науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно із підпунктом 8 п.2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про вищу освіту" після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
Отже, зазначеними вище нормами Закону України "Про вищу освіту" передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи є звичайним закладом вищої освіти.
Водночас, обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь (кандидат наук) 10% та надбавки за вчене звання також 10%, відповідач посилався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) .
Так, п. 2, 3 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 передбачено: - доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем; - доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Суд вважає, що те, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не скасовує його право на отримання доплати за науковий ступінь у розмірі, що встановлений ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".
Так, правила визначення доплат за науковий ступінь та за вчене звання, що встановлені п. 2,3 п.6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 року, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені ст. 59 Закону України "Про вищу освіту".
Окрім того, встановлення науково-педагогічним працівникам в залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь та вчене звання розглядається судом як нерівне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені та звання, та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України "Про вищу освіту", отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють в інших вищих навчальних закладах освіти.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати спеціальну норму ч. 2 ст. 59 Закону України "Про вищу освіту", яка має вищу юридичну силу, а не положення підзаконного акта - п. 2, 3 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
З урахуванням вищевказаного суд вважає, що дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук 10% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 20.02.2020 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання професор 10% від посадового окладу є протиправними.
Як наслідок, наявні підстави для зобов"язання відповідача перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.12.2021 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь доктора наук, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу. та за період з 20.02.2020 по 24.12.2021 включно доплату (надбавку) за вчене звання професор, визначивши її відсотковий розмір 33% від посадового окладу.
Щодо позовних вимог зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.12.2021 включно грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпустки, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання професор у розмірі 33% від посадового окладу.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII), частинами першою статті 9 якого обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина 2 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 9 цього ж Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 цього Закону, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260).
Виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до розділу ХХІІІ Порядку №260, згідно з пунктом 6 якого передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. (XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
За правилами пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Відповідно до витягу з наказу начальника ЖВІ ім.С.П.Корольова від 24.12.2021 №327 про виключення позивача зі списків особового складу, позивачу у 2021 році виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу. Щорічну основну відпустку за 2021 рік використано.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, що позивачу щорічно у 2018-2020 роках (як він зазначає у позові) виплачувалась грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.
Відомості про виплату компенсації за невикористані дні відпустки у матеріалах справи також відсутні. Доводи позивача про виплату такої компенсації нічим не підтверджені.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на позивача також покладено обов"язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов у цій частині слід задовольнити частково шляхом зобов"язання відповідача перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік , матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2021 рік, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання професор у розмірі 33% від посадового окладу.
Щодо доводів позивача про пропуск позивачем строку звернення з вказаним позовом, суд зазначає, що на момент звільнення позивача частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Тобто, цей позов позивачем подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2025 справа № 620/4223/24.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова (просп. Миру, 22,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10004. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08183359) , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук 10% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 20.02.2020 по 24.12.2021 відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання професор 10% від посадового окладу .
Зобов"язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.12.2021 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь доктора наук, визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу та за період з 20.02.2020 по 24.12.2021 включно доплату (надбавку) за вчене звання професор, визначивши її відсотковий розмір 33% від посадового окладу.
Зобов"язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь доктора наук у розмірі 25% від посадового окладу та доплати (надбавки) за вчене звання професор у розмірі 33% від посадового окладу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
22.01.25