Україна
Донецький окружний адміністративний суд
з питань встановлення судового контролю
20 січня 2025 року Справа №200/1642/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:
- визнання протиправними дій щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 01.04.2023 року;
- зобов'язання відновити нарахування та провести виплату заборгованості по пенсії, яка виникла за період з 01.04.2023 року.
10 травня 2023 року Донецьким окружним адміністративним судом було прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити ОСОБА_1 нарахування та провести виплату заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 01.04.2023 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року повернуто апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі № 200/1642/23.
14 березня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/1642/23.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 200/1642/23 скасовано. Задоволено заяву адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/1642/23.
Застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/1642/23, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі № 200/1642/23 у двомісячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.
05 липня 2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов звіт щодо виконання рішення суду в якому зазначено, що Головним управлінням в добровільному порядку здійснено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням. Відповідно до розпорядження розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2023 року складає 13756,21 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/1642/23.
08 січня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду від представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича (надалі - заявник), який діє в інтересах ОСОБА_1 вдруге надійшла заява про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення, оскільки зі спливом більше року Пенсійним органом так і не виконано судове рішення, у зв'язку з чим, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який станом на 20 січня 2025 року продовжує діяти.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Донецький окружний адміністративний суд розташований в м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м. Слов'янськ, які в свою чергу створюють суттєву загрозу життю та здоров'ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану» від 12 квітня 2022 року №440 відповідно до статті 60-2 Кодексу законів про працю України, статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 17 Закону України «Про державну службу» Кабінетом Міністрів України установлено, що у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Згідно з п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров'я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.
При цьому, ураховуючи рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Слов'янська та веденням активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю і безпеці учасників справи:
- на час існування небезпеки для учасників справи, пов'язаної з перебуванням останніх у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у письмовому провадженні.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року та від 29 травня 2019 року по справі №826/9960/15.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 31 липня 2018року у справі №235/7638/16-а.
Крім того, відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом - Законом України «Про виконавче провадження».
За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до приписів ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону№1404-VIII).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону№1404-VIII).
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону№1404-VIII).
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону№1404-VIII).
Отже, приписами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/1642/23, суд враховує, що хоча заявником і було отримано виконавчий лист у справі, однак заявником не надано, а матеріли справи не містять доказів щодо звернення до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду у даній справі.
При цьому, заявником не надано жодних доказів неможливості примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №200/1642/23 у загальному порядку, таким чином, наразі неможливо стверджувати про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.
Таким чином, заявник, стверджуючи про невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, не надав до суду доказів звернення до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Суд зауважує, що у розумінні приписів ст.382 КАС України процесуальним законом передбачена можливість суду в порядку здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі № 200/1642/23 скасовано. Задоволено заяву адвоката Гуревича Родіона Геннадійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 200/1642/23.
Застосовано судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/1642/23, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі № 200/1642/23 у двомісячний строк з дня набрання цією постановою законної сили.
05 липня 2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов звіт щодо виконання рішення суду в якому зазначено, що Головним управлінням в добровільному порядку здійснено перерахунок пенсії в порядку, встановленому судовим рішенням. Відповідно до розпорядження розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2023 року складає 13756,21 гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/1642/23.
У зв'язку з тим, що судом вже встановлювався судовий контроль і звіт за результатами розгляду прийнятим судом, про що свідчить ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю та надання строку для подання звіту.
Судом в ухвалі про прийняття звіту зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено відновлення нарахування пенсії та нараховано борг за період з 01.04.2023 року по 31.05.2024 року в сумі 192586,94 гривень та свідчить про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в межах функціональних повноважень та нормативно-правового поля здійснило заходи направленні на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року.
Щодо заборгованості зазначено, що заборгованість з пенсії за період з 01.04.2023 року по 31.05.2024 року сформована та нарахована до сплати, проте у зв'язку з тим, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України видатки на фінансування, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, які було передбачені використані в повному обсязі, а додаткові кошти на фінансування погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду Міністерством соціального захисту України не було виділено, відсутні кошти для погашення заборгованості перед ОСОБА_1 у розмірі 192586,94 гривень.
Також зазначено, що дійсно, у даній справі спостерігаються серйозні розбіжності між законом і правом. Тому верховенство права може бути практично реалізоване тільки тоді, коли правові закони поєднуються з певною формою організації державної влади. Ця взаємообумовленість пояснюється тим, що навіть найкращі і найдосконаліші закони мають, по-перше, реалізуватись, а по-друге, повинні існувати такі внутрішні юридичні механізми, які були б запобіжним чинником щодо можливості прийняття «неправових законів» (підзаконних нормативно-правових актів). Законотворення часто оминає професійних розробників-юристів, і тому нерідко закони стають утіленням політичної волі. Враховуючи це, слід зазначити, що досить часто визнають суперечності між «духом» та «буквою» закону. Якщо ж закон є відображенням, віддзеркаленням певного рівня наукової, доктринальної правосвідомості, то таких розбіжностей не виникатиме на практиці.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач вчиняв дії спрямовані на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року.
Отже, вчинені дії Пенсійним органом не можуть свідчити про наявність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві чи про ухилення відповідача від виконання у повному обсязі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року.
Більш того, відповідач не відмовляє позивачу у виконанні рішення суду та ним вживаються необхідні дії щодо належного його виконання.
Крім того, заявником не надано докази, що свідчать про те, що відповідач створює перешкоди для виконання рішення суду.
В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Із наведених заявником обставин суд не вбачає на даному етапі підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки судом наразі не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.
Крім того, суд зауважує, що проблема не виконання рішень національних судів у соціальних (пенсійних) спорах має загальнодержавний характер. Тобто, проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та подання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/1642/23.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/1642/23.
Повний текст ухвали складено та підписано 20 січня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Л.Б. Голубова