Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 січня 2025 року Справа№200/6931/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2024 № 2000-0304-9/157290 про відмову у призначенні довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
зобов'язати призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що в зв'язку із звільненням у відставку звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте отримала відмову в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Позивач вважає вказані дії протиправними, такими що порушують конституційні права судді у відставці, які є невід'ємною частиною суддівської незалежності. Зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя встановлено наявність 20 років стажу роботи на посаді судді, що не може трактувати відповідач, на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 08 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на законність прийнятого рішення про відмову у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки стаж роботи на посаді судді складає 17 років 0 місяців 12 днів (згідно СПОВ зараховано по 30.06.2024), а в довідці відсутній запис «дата зарахування» та «дата звільнення» стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) за посадою заступник начальника - начальник відділу реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя, але зазначено стаж 3 роки.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та період тимчасової непрацездатності головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 липня 2024 року рішенням Вищої ради правосуддя № 2325/0/15-24 звільнена з посади судді у відставку.
Наказом Теребовлянського районного суду Тернопільської області № 73-К від 26.08.2024 відрахована зі штату та займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з виданою довідкою стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання включає роботу суддею Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з 07.06.2007 по 30.07.2024, що складає 17 років 01 місяць 24 дні та стаж роботи відповідно до частини 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» заступником начальника, начальником відділу реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області, що складає 03 роки.
Позивач 28.08.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За принципом екстериторіальності органом, що перераховуватиме пенсію обрано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.09.2024 номер справи 191950026857 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу.
Спірним рішенням зазначено, що згідно з наданим позивачем до заяви від 28.08.2024, страховий стаж позивача становить 37 років 8 місяців 27 днів, у тому числі на посаді судді - 17 років 0 місяців 12 днів (згідно СПОВ зараховано по 30.06.2024). ОСОБА_1 до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.
В довідці відсутній запис «дата зарахування» та «дата звільнення» стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) за посадою заступник начальника - начальник відділу реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя, але зазначено стаж 3 роки.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1989, ОСОБА_1 з 03.04.2002 по 19.06.2007 працювала на посаді заступник начальника - начальник відділу реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя, що становить більше 3 років.
На підставі наведеного відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
У рішенні № 10-рп/2013 від 19.11.2013 Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив, що «[…] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».
Абзацом четвертим пункту 34 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (чинний на час звільнення позивача у відставку) встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2862-ХІІ на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992 (редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах. Київському і Севастопольському міських судах. Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (частина друга статті 137).
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (набрав чинності 05 січня 2017 року) пункт 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Пунктом 1 Указу Президента України за № 584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді Волинського обласного суду) встановлено що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Аналіз вказаної норми у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас, частина 1 статті 7 Закону № 2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-XII на день їх обрання.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права.
Отже, на момент звільнення у відставку позивач мала право зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, також період роботи на посаді заступник начальника - начальник відділу реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя, що становить більше 3 років та зарахована при звільненні у відставку в необхідній кількості 3 роки.
Саме таке формулювання вказане в рішенні Вищої ради правосуддя № 2325/0/15-24 від 30 липня 2024 року та довідці про стаж Теребовлянського районного суду Тернопільської області.
Таким чином, відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період роботи на посаді заступник начальника - начальник відділу реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя в кількості 3 років відповідно до періоду роботи з 03.04.2002 по 19.06.2007, в зв'язку з чим спірне рішення підлягає скасуванню.
З огляду на викладені правові позиції суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Щодо способу захисту права суд вказує, що згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд враховує, що дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Проте, у справі, що розглядається, відповідач не мав законних підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, отже, у нього були відсутні можливості для застосування дискреції, як власного вибору при прийнятті рішення.
При цьому суд вважає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Європейської конвенції з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, вказана сума підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) від 04.09.2024 № 2000-0304-9/157290 про відмову у призначенні довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/) відповідно до наявних умов електропостачання та функціонування програмного забезпечення через обставини збройної агресії проти України.
Суддя Г.А. Чекменьов