20 січня 2025 року Справа 160/911/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 14.01.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2021 року по 2023 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.08.2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 27.08.2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливого важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу за період з 01.08.2023 року по 14.08.2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 486% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливого важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу за період з 01.08.2023 року по 14.08.2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за весь період проходження служби у Збройних Силах України відповідно до постанови КМУ від 16.03.2016 року № 178 «Про Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони у розмірі 26 789,61 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за весь період проходження служби у 3бройних Силах України відповідно до постанови КМУ від 16.03.2016 року № 178 «Про Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони у розмірі 26 789,61 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому щодо не отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 за 2023 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 за 2023 рік;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення військовослужбовця за період з 2021, 2022, 2023 роки з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р., 01.01.2022 р. та 01.01.2023 p;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 01.01.2021 року по 27.08.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р., 01.01.2022 р. та 01.01.2023 р. та відповідного тарифу коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: за віком на підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, затверджено в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. № 745/32197 « Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: за віком на підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, затверджено в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за № 745/32197 «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, згідно із ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу норм частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Так, у п.2.1. мотивувальної частини рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Згідно із статтею 233 КЗпП України (у редакції чинній до 18.07.2022 року), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23.
Вирішуючи питання про належне до застосування положення ст.233 КЗпП України суд зазначає, що предмет та підстави позову вказують на незгоду позивача з розміром нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.
Враховуючи зазначене, застосуванню підлягає тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі в період з 01.01.2021 року по 27.08.2023 року.
При цьому пунктом першим глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із пунктом 1 постанови КМУ від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає, що виплата грошового забезпечення має регулярний, як правило щомісячний характер. Відповідно, про порушення своїх прав щодо повноти нарахування та виплати грошового забезпечення за певний місяць позивач мав дізнатися разом з отриманням грошового забезпечення за такий місяць, при цьому з наступного дня після отримання такого грошового забезпечення розпочав свій перебіг 3-місячний строк звернення до суду з відповідним позовом.
В силу імперативних положень пункту першого глави ХІХ «Прикінцеві положення» КзПП України відповідний строк не сплив через три місяці від отримання грошового забезпечення за спірний період, а був автоматично продовжений до завершення карантину, тобто до 30.06.2023 року.
Отже, щодо позовних вимог за період з 01.01.2021 року по 30.06.2023 року строк звернення до суду не пропущено (в зв'язку з прямою дією діючої в цей період часу редакції ст.233 КЗпП України).
В свою чергу, щодо позовних вимог за період з 01.07.2023 року по 27.08.2023 року строк звернення пропущено, оскільки до суду позивач звернувся лише 14 січня 2025 року.
Слід наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №640/13229/21, від 07.09.2023 року у справі №160/914/23.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №520/25136/21, від 23.08.2023 року у справі №160/24858/21.
При цьому, позивачем при поданні позову не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу слід надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.
Згідно із ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160, 161, 169, КАС України, суд -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в частині позовних вимог за період з 01.07.2023 року по 27.08.2023 року, з обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів, що підтверджують причини такого пропуску.
Відповідно до ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Кучма