16 січня 2025 рокуСправа №160/22976/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання рішення суду у справі № 160/22976/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року позовну заяву задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
27 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою, у якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 року № 160/22976/24;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 усунути порушення прав та законних інтересів позивача, виконати рішення суду належним чином та оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які обчислені з посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.
В обґрунтування заяви зазначає, що на виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області була направлена довідка № ФД -90225 від 05.11.2024 року , проте, на думку позивача, посадовими особами відповідача видана довідка, яка не відповідає резолютивній частині рішення суду, а саме: занижені розміри додаткових видів грошового забезпечення та в довідку внесені неправдиві відомості.
Ухвалою від 30 грудня 2024 року суд призначив заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо неналежного виконання рішення суду в порядку статті 383 у справі № 160/22976/24 до розгляду у судовому засіданні на 16 січня 2025 року о 11:10 год.
13.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшли пояснення щодо заяви позивача в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких останній зазначає, що під час складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій відповідно до рішень судів, якими розміри ПО та ОВЗ визначено судом, а розміри додаткових видів грошового забезпечення (премія та надбавка за особливості проходження служби, тощо) судом не установлені, додаткові види необхідно обраховувати з ПО та ОВЗ, які визначені виходячи з розміру 1762 гривні.
Так як в рішенні суду від 07.10.2024 року не визначено з прожиткового мінімуму на який рік слід розраховувати додаткові види грошового забезпечення, використовуючи свої дискреційні повноваження, було проведено розрахунок у відповідності до вимог чинного законодавства та роз'яснень вищого керівництва, та як наслідок сформовано та направлено довіку.
На думку відповідача, останній виконав рішення у відповідності до вимог чинного законодавства та роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України доведених листом від 13.10.2023 №423/6682 та листом 14.11.2023 № 220/13/7642, а тому підстав для задоволення заяви позивача відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно із ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За викладених обставин, враховуючи приписи статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто за наявними матеріалами в справі в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали заяви, при її вирішенні суд виходить з такого.
На виконання рішення суду від 07.10.2024 у справі №160/22976/24 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії позивача №ФД 90225.
Згідно із цієї довідки грошове забезпечення позивача складається з:
- посадовий оклад - 5800,00 грн.;
- оклад за військове звання - 1930,00 грн.;
- надбавка за вислугу років 50 % - 3865,00 грн.;
- надбавки за особливості проходження служби: 100 % - 7620,00 грн;
-надбавка за таємність 10,00% - 381,00 грн;
- надбавка за класну кваліфікацію - 5,00% - 190,50 грн;
- премії: 400% - 15 240,00 грн.
Як видно з матеріалів справи, довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії позивача №ФД 90225 виготовлена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 за нормами чинними на 01.01.2022 (відповідно рішення суду від 07.10.2024 у справі №160/22976/24).
Вказана довідка містить відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
За змістом доводів позивача він не погоджується саме із розміром зазначених величин, а не з фактом того, що вони зазначені.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам заяви, доводам заявника, викладеним в заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Водночас частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.
Оцінюючи наявні обставини виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №160/22976/24 суд виходить з того, що між сторонами відсутній спір щодо факту виконання такого рішення, однак наявна суперечність щодо оцінки належності виконання такого рішення. Так, позивач вважає, що рішення суду не виконано в частині внесення в довідку неправдивих відомостей.
Оцінюючи стан виконання судового рішення в цій справі суд зазначає, що довідка № ФД 90225 містить відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, як це визначено судовим рішенням у справі відомості про розміри надбавки за особливості проходження служби, а також премії. За змістом доводів позивача він не погоджується саме із розміром зазначених величин, а не з фактом того, що вони зазначені.
Суд встановив те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024, яке набрало законної сили, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 року.
З викладеного видно, що предметом судового дослідження у справі №160/22976/24 було питання наявності у позивача права на отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року.
Суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, відповідно до ст. 383 КАС України суд обмежений межею обов'язків, які покладені на суб'єкта владних повноважень відповідним рішенням суду.
Суд зазначає, що у справі № 160/22976/24 суд не досліджував питання щодо визначення конкретного розміру складових грошового забезпечення позивача.
Тобто, фактично між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 виник новий спір щодо величини розміру складових довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а не в порядку ст. 383 КАС України.
Суд зазначає, що норми статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у такій справі.
Оскільки рішення суду фактично виконано відповідачем, а позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановляння ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо неналежного виконання рішення суду в порядку статті 383 у справі № 160/22976/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 22.01.2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук