21 січня 2025 р.Справа № 160/28756/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро клопотання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ПМУЮ МЮ (м. Одеса) Попелястого Анатолія Богдановича про визнання протиправною постанови,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ПМУЮ МЮ (м. Одеса) Попелястого Анатолія Богдановича, в якій позивач просить:
- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ПМУЮ МЮ (м.Одеса) про відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 75951293.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи з урахуванням положень статті 287 КАС України.
Від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обгрунтовано тим, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, видано Тернівським районним судом Дніпропетровської області, а тому відповідно до положень ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження повинна бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ.
Розглянувши дане клопотання, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців), щодо яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеною нормою КАС України, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02.06.2016 №1404 «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404), згідно із частиною 1 статті 74 якого, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом №1404 встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, відповідно до якого вони можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач оскаржує постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 04.09.2024 про відкриття виконавчого провадження №75951293.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, видано Тернівським районним судом Дніпропетровської області (постанова від 12.08.2024 №194/1274/24).
Наведене свідчить та позивачем не заперечується, що у даній справі предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, позивач є стороною (боржником) виконавчого провадження, який звернувся до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень під час виконання судового рішення, ухваленого в порядку КУпАП.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов'язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.
Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, слід зазначити, що до даної позовної заяви застосовується спеціальний порядок судового оскарження, відповідно до якого вона підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Тернівським міським судом Дніпропетровської області.
Сама наявність виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №707/28/17-ц.
Пунктом 1 частини 1статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави визначені статтею 240 КАС України.
Керуючись ст.ст.238, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні клопотання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Провадження у справі ОСОБА_1 до Державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ПМУЮ МЮ (м. Одеса) Попелястого Анатолія Богдановича про визнання протиправною постанови - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до загального місцевого суду, який видав виконавчий документ.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська