07 січня 2025 рокуСправа №160/29402/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.11.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ялова Юлія Олександрівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Центр пробації", в якому просить суд
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" №168 від 28.02.2022 року (у редакції постанови на період виникнення спірних відносин);
- зобов'язати Державну установу "Центр пробації" нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" №168 від 28.02.2022 року (у редакції постанови на період виникнення спірних відносин).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 2013 року проходила службу в Державній кримінально виконавчі службі України, з 2017 року в Південно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та з 2018 року й по даний час у Державній установі «Центр Пробації». Відповідно наказу Державної установи «Центр Пробації» від 15.11.2022 року № 784/в «Про надання відпусток» капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшому інспектору Криворізького районного сектору №2, з 25 листопада 2022 року по 15 серпня 2025 року надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (додаток). 18 жовтня 2024 року представником позивача було направлено на адресу Державної установи «Центр пробації» адвокатський запит на отримання інформації, за результатами розгляду якого Державною установою «Центр пробації» листом від 25.10.2024 року повідомлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», особам начальницького складу уповноважених органів з питань пробації на період воєнного стану відсутні. Накази про виплату додаткової винагороди Центром пробації не видавалися. Додаткова винагорода, передбачена постановою №168, ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 05.12.2024 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
20.11.2024 року від Державної установи "Центр пробації" на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач вважає позовні вимоги надуманими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого. Позивач проходила службу на посаді старшого інспектора Кріворізького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, який є уповноваженим органом з питань пробації. Повноваження персоналу органів пробації, в тому числі старшого інспектора, які вбачаються із завдань пробації, передбачених положеннями Закону та Кримінально-виконавчого кодексу України, пов'язані з проходженням служби, а не з її несенням, оскільки вони не пов'язані із забезпеченням безпеки суб'єктів пробації, захистом чи охороною режимних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури, участю у оперативних заходах, несенням варти, в тому числі у нічний час, несенням служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану. Отже, вважає, що підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 24.02.2022 року по 01.06.2022 року, відсутні. Враховуючи, викладене просить суд відмовити в задоволенні позову.
22.11.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій ознайомившись з відзивом Державної установи «Центр пробації», вважає за необхідне звернути увагу суду на наступне. Місцезнаходженням Криворізького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області є смт. Широке, вул. Вишнева, буд. 6. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточення (блокуванні)» (в редакції на час виникнення спірних відносин) Широківська селищна територіальна громада входила до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року. Водночас, постановою КМУ від 08.10.2022 року №1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» в абзаці першому постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168: слова «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключено; доповнено абзац реченням такого змісту: «Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.». Пунктом 2 постанови КМУ від 08.10.2022 року №1146, визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року. Враховуючи викладене, на думку представника позивача, наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 24.02.2022 року по 01.06.2022 року, включно, із розрахунку 30000 грн на місяць. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства юстиції України до участі у даній справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2013 року проходила службу в Державній кримінально виконавчі службі України, з 2017 року в Південно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та з 2018 року й по даний час у Державній Установі «Центр Пробації».
Відповідно наказу Державної установи «Центр Пробації» від 15.11.2022 року №784/в «Про надання відпусток» капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшому інспектору Криворізького районного сектору №2, з 25 листопада 2022 року по 15 серпня 2025 року надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На даний час ОСОБА_1 перебуває в декретній (соціальній) відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за основним місцем роботи (ДУ «Центр пробації»).
18.10.2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Яловою Ю.О. було направлено на адресу Державної установи «Центр пробації» адвокатський запит на отримання інформації, зокрема, про нарахування та виплату Державною установою «Центр пробації» на користь старшого інспектора Криворізького районного сектору №2, капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000,00 грн. за період з 24.02.2022 року по 24.11.2022 року включно, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Листом Державної установи "Центр пробації" від 25.10.2024 року №150/150-ЗПІ/11/Ян-24 повідомлено про таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) установлено розмір додаткових винагород за виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної служби. Порядок і умови виплати додаткової винагороди визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Особи начальницького складу уповноважених органів з питань пробації у період воєнного стану виконували службові обов'язки згідно з посадовими інструкціями, Положеннями про відділи (сектори) філій Державної установи «Центр пробації», Колективним договором між Адміністрацією та Профспілковою організацією персоналу Державної установи «Центр пробації» на 2020-2023 роки (редакція станом на дату виникнення спірних правовідносин). До виконання завдань, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не залучалися. Порядок і умови виплати додаткової винагороди, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, особам начальницького складу уповноважених органів з питань пробації на період дії воєнного стану відсутні. Накази про виплату додаткової винагороди Центром пробації не видавалися. Ураховуючи викладене, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» не поширюється на осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу в Державній установі «Центр пробації».
Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до постанови №168, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про пробацію» від 05.02.2015 року № 160-VIII визначено, що орган пробації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації.
Відповідно до статті 18 цього Закону, орган пробації у межах своїх повноважень організовує: забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених; здійснення нагляду за засудженими; виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; соціально-виховну роботу із засудженими; підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.
Центр пробації утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року № 655-р «Про утворення державної установи «Центр пробації» та наказу Міністерства юстиції України від 28.12.2017 року № 4322/5 «Про утворення Державної установи «Центр пробації». Наказом Міністерства юстиції України від 02.06.2023 року №2110/5 затверджено Положення про Державну установу «Центр пробації» (далі - Положення), відповідно до якого Державна установа «Центр пробації» є неприбутковою державною установою, що створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації діяльності уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін'юсту.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною першою статті 24 Закону № 2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5 (далі - Порядок № 925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та триває до теперішнього часу.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, пунктом 1 якої (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
У подальшому, до пункту 1 Постанови № 168 вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 абзац перший пункту 1 Постанови №168 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком, у якому значиться Донецька область.
З наведеного вбачається, що Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, зокрема особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Як уже зазначалося, позивач у спірний період обіймала посаду старшого інспектора Криворізького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, місцезнаходженням якого є смт. Широке, вул. Вишнева, буд. 6.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточення (блокуванні)» (в редакції на час виникнення спірних відносин) Широківська селищна територіальна громада входила до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року.
За таких обставин дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.
Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі 200/297/23 (правовідносини у якій також стосувалися бездіяльності ДУ «Центр пробації» щодо ненарахування і невиплати позивачу старшому інспектору, який обіймав посаду у Краматорському районному відділі № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Донецькій області додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року) сформував висновок щодо застосування пункту 1 Постанови № 168 у подібних правовідносинах, який узгоджується з вищенаведеними висновками.
Окрім того, у вказаній постанові Верховний Суд надав оцінку доводам ДУ «Центр пробації» про те, що право на отримання додаткової винагороди мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної Служби, та зазначив таке.
Суд дійшов висновку, що у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому відзначив, що положення пункту 1 Постанови №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
У свою чергу, суд спираючись на вищевказану правову позицію Верховного Суду, вважає, що доводи відповідача про те, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а отже, за відсутності таких, підстави для нарахування та виплати такої винагороди відсутні, свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.
На основі зазначеного, суд приходить до висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача додаткової винагороди за період з 24 лютого 2022 року по 01.06.2022 року у розмірі 30 000,00 грн щомісячно відповідно до пункту 1 Постанови № 168, а відтак наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити таку винагороду.
Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Так, 28.08.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Яловою Юлією Олександрівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4824 від 12.06.2020 року) укладено договір № 2024-08.28 про надання правової допомоги.
Згідно пп. 1.1 вказаного договору замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, надавати замовнику правову допомогу у вигляді представництва: в судах, у тому числі, але не виключно в місцевих загальних судах, в місцевих господарських судах, в місцевих адміністративних судах, в апеляційних судах, в апеляційних господарських судах, в апеляційних адміністративних судах, у касаційному господарському суді Верховного Суду, у касаційному адміністративному суді Верховного Суду, у касаційному кримінальному суді Верховного Суду, у касаційному цивільному суді Верховного Суду, в Європейському суді з прав людини, в усіх без винятку міжнародних судових інстанціях при здійсненні розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, у будь-яких інших без винятку справ, в якості позивача, відповідача, третьої особи з самостійними вимогами, або без самостійних вимог, цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого, боржника, заявника, стягувана, заінтересованої особи, третьої особи, а також в якості будь-якої іншої особи, що бере участь у справі при здійсненні цивільного, кримінального, господарського, адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, та в будь-яких інших без винятку справах з усіх питань пов'язаних з замовником; а також у вигляді представництва в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, у тому числі Державній установі «Центр пробації» та філіях Державної установи «Центр пробації», в усіх центральних і місцевих органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування, в органах нотаріату (перед приватними нотаріусами та у державних нотаріальних конторах), в органах прокуратури (в т.ч. в Генеральній Прокуратурі України), органах досудового розслідування, в антикорупційних органах (в тому числі, але не виключно в органах Національного антикорупційного Бюро України, Національного Агентства з питань запобігання корупції, Спеціалізованої Антикорупційної Прокуратури, та інш.) перед усіма фізичними та юридичними особами з усіх питань замовник.
Пунктом 4.1. - 4.3 вказаного договору визначено, що сума даного договору складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в рахунках до цього договору. Замовник оплачує суму винагород адвоката на підставі наданого акту приймання-передачі наданих послуг, виставленого адвокатом або з моменту отримання клієнтом рахунку. Оплата заданим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку або протягом 10 робочих днів, починаючи з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг замовником. У випадку розірвання цього Договору до закінчення надання певних видів послуг замовник має сплатити адвокату вартість цих послуг пропорційно виконаній частині та фактичні втрати адвоката, пов'язані з виконанням цього договору.
15.10.2024 року позивач з адвокатом уклали додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги №2024-08.28 від 28.08.2024 року, за змістом якої вбачається, що загальна вартість юридичних послуг адвоката за надання правової допомоги у спорі ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, в суді становить 4 000,00 грн.
За результатами надання правових послуг сторонами 05.12.2024 року підписано акт прийому передачі правових послуг по справі № 160/29402/24, за яким загальна сума, що підлягає оплаті за надані послуги складає 4000 грн.
Судові витрати у справі № 160/29402/24 на професійну правничу допомогу складаються з:
- підготовка до розгляду справи: запит до ДУ «Центр пробації, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичної консультації - 500,00 грн.
- складання, оформлення та надсилання позовної заяви - 3000,00 грн.
- складання інших процесуальних документів, а саме: відповідь на відзив, клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу - 500,00 грн.
Згідно з детальним описом наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат часу за кожним з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, адвокатом Яловою Ю.О. позивачу надані послуги, які зазначені в акті приймання передачі правових послуг по справі № 160/29402/24 від 05.12.2024 року.
Згідно платіжної інструкції № @2РL848918 від 15.10.2024 року позивачем було здійснено оплату послуг адвоката в сумі 4000 грн.
Крім вищевказаних доказів в матеріалах даної справи міститься ордер на надання правової допомоги серія АЕ №1318189 від 18.09.2024 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 .
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що відповідачем не було подано до суду заперечення проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи предмет позову суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належним чином понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Центр пробації" підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 4000 грн.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Державної установи "Центр пробації" за рахунок його бюджетних асигнувань.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, у зв'язку із зверненням з позовом про стягнення заробітної плати, тому питання щодо повернення судового збору не вирішується.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" №168 від 28.02.2022 року (у редакції постанови на період виникнення спірних відносин).
Зобов'язати Державну установу "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" №168 від 28.02.2022 року (у редакції постанови на період виникнення спірних відносин).
Стягнути з Державної установи "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна