22 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13270/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-2) про визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо відмови у зміні виду пенсії за віком відповідно до поданої заяви від 21.08.2024 №1983 - у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області перевести позивача з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ.
В обґрунтування позову позивач вказала, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. 21.08.2024 позивач звернулася із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної згідно Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, який набув чинності 01.05.2016. Однак ГУ ПФУ в м. Києві прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії, оскільки стаж роботи державного службовця станом на 01.05.2016 складає 16 років 7 місяців 22 дні, робота в органах місцевого самоврядування зарахована до стажу державної служби лише по 04.07.2001.
Позивач не погоджується із такими діями відповідачів та зазначає, що період її роботи з 12.11.1984 по 27.11.2020 в органах місцевого самоврядування відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Крім цього вказала, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ вона досягла необхідного віку та у неї наявний необхідний стаж (в тому числі державної служби понад 20 років станом на 01.05.2016), тому вона має право на призначення пенсії державного службовця.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ГУ ПФУ у Волинській області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні повністю, посилаючись на правомірність рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, оскільки у позивача станом на 01.05.2016 відсутній стаж роботи на посаді державної служби понад 20 років (стаж роботи на посаді державної служби становить 16 років 07 місяців 22 дні). При цьому зазначив, що Порядком №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування, проте із застереженням зазначеним в пункті 5 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2493-III, тобто до 04.07.2001 (дата набрання чинності вказаного закону) посади працівників місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносились до відповідних категорій посад державних службовців їм присвоювались ранги державних службовців, після цієї дати на вказаних осіб положення Закону №889-VІІІ не поширюються.
Відповідач ГУ ПФУ в м. Києві у відзиві на позовну заяву позовні вимоги теж не визнав, посилаючись на те, що відповідно записів трудової книжки позивач з 12.11.1984 працювала на посаді начальника ВОС Жорнищенської сільської ради, де 29.04.1994 прийняла присягу державного службовця і їй присвоєно 13-й ранг державного службовця, однак з 10.04.2004 позивачу присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону №2493-III. Відповідно робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2001. Розглянувши надані позивачем документи встановлено, що стаж державного службовця станом на 01.05.2016 складає 16 років 7 місяці 22 дні, а тому рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2024 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії згідно заяви від 21.08.2024. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 08.10.2018 №032550001045.
21.08.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в м. Києві, яким прийнято рішення від 28.08.2024 №032550001045. У вказаному рішенні зазначено, що статтею 25 Закону № 3723-ХІІ визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Відповідно записів трудової книжки позивач з 12.11.1984 працювала на посаді начальника ВОС Жорнищенської сільської ради, де 29.04.1994 прийняла присягу державного службовця і їй присвоєно 13-й ранг державного службовця. З 10.04.2004 позивачу присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону №2493-III. Відповідно робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби по 04.07.2001. Розглянувши надані документи встановлено, що стаж державного службовця станом на 01.05.2016 складає 16 років 7 місяці 22 дні, а тому відмовлено у перерахунку пенсії згідно заяви від 21.08.2024.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).
01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Із рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2024 №032550001045 слідує, що єдиною підставою для відмови позивачу у переході з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII є відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби - стаж державної служби станом на 01.05.2016 складає 16 років 7 місяці 22 дні. При цьому відповідач-2 не врахував період роботи позивача в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001 у зв'язку із прийняттям Закону №2493-III.
Відповідно до записів №№8-20 трудової книжки (а.с. 10-14) ОСОБА_1 працювала, зокрема, на таких посадах: 12.11.1984 прийнята на посаду начальника ВОС Жорнищенської сільської ради; 29.08.1995 прийнята на посаду секретаря Жорнищенської сільської ради; 14.04.1998 обрана секретарем Жорнищенської сільської ради; 10.04.2002 обрана секретарем Жорнищенської сільської ради; 07.04.2006 обрана секретарем Жорнищенської сільської ради; 01.12.2010 обрана секретарем Жорнищенської сільської ради; 05.11.2015 обрана секретарем Жорнищенської сільської ради; 27.11.2020 звільнена у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Із відомостей трудової книжки також слідує, що ОСОБА_1 26.04.1994 та 29.04.1994 прийняла присягу державного службовця та їй присвоєно 13 ранг державного службовця (записи №9-10); 10.04.2004 прийняла присягу посадової особи органів місцевого самоврядування та їй присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис №14); 08.04.2006 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та їй присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис №16); 01.05.2007 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис №17); 01.12.2010 прийняла присягу посадової особи органів місцевого самоврядування (запис №18); 05.11.2015 прийняла присягу посадової особи органів місцевого самоврядування (запис №19).
З огляду на мотиви рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2024 №032550001045 спірним є питання наявності у позивача відповідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, з урахуванням роботи на посадах в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001.
Статтею 25 Закону №3723-ХІІ, на яку є посилання у пунктах 10-12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визначені класифікація посад державних службовців з першої по сьому категорію, інших прирівняних до них посад, не перелічених у цій статті, та передбачено, що віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
В пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2016 №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01.05.2016), який визначає механізм обчислення стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування» (пункт 5 Порядку №229).
Воднораз згідно з пунктом 6 цього Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в цьому випадку слід керуватись Порядком №283 та додатком до нього (діяли до 01.05.2016), за змістом пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що як Порядок №283, так і чинний наразі Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, п'ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що доводи відповідача-2 про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця лише по 04.07.2001 (до набрання чинності Законом №2493-III) є необґрунтованими, а тому період проходження служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що у відповідача ГУ ПФУ в м. Києві не було фактичних та правових підстав для незарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001 та відмови у зв'язку із цим у переведенні її на інший вид пенсії. Воднораз у позивача наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-ХІІ, відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме, досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV (на момент звернення із заявою мала повних 64 роки), наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (на день набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) мала більш як 20 років стажу на посадах державної служби (16 років 7 місяці 22 дні - безспірний стаж державної служби, обчислений по 03.07.2001, та понад 14 років - з 04.07.2001 по 01.05.2016), та страхового стажу (більше 40 років) (про що свідчить рішення про призначення пенсії від 08.10.2018 №032550001045).
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, питання призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший вид вирішує за принципом екстериторіальності відповідний територіальний орган ПФУ, який після вирішення зазначених питань передає електронну пенсійну справу до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Суд зазначає, що позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за іншим законом рішенням від 28.08.2024 №032550001045, яке було прийняте ГУ ПФУ в м. Києві відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності.
Отже, зважаючи на те, що вказаним рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2024 №032550001045 позивачу безпідставно відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, тому позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною щодо відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2024 №032550001045.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Таким чином, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області, яке не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у переведенні на пенсію за іншим законом, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов'язку здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця за заявою від 21.08.2024.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як орган, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання після переведення його на пенсію за віком за умов, визначених пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після переведення позивача на інший вид пенсії ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 28.08.2024 №032550001045 з огляду на наявність у ОСОБА_1 умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, то дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ в м. Києві. При цьому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача ГУ ПФУ в м. Києві перевести позивача з 21.08.2024 (часу звернення з відповідною заявою) на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-VIII.
Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в м. Києві судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн, сплачений квитанцією 13.11.2024 в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.08.2024 №032550001045 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 21.08.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя О. О. Андрусенко