21 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13206/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 27 червня 2024 року №103950005744 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08 липня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 19 червня 2024 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XII).
Заява про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області, за результатом якої прийнято Рішення від 27 червня 2024 року № 103950005744 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII у зв'язку з відсутністю необхідних документів, оскільки, на думку Відповідача, на момент звернення не підтверджено факт проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року - не менше 4-х років. Право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-XII відсутнє.
Зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення.
Позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 1986 року (категорія 4) серії НОМЕР_1 , видане Київською облдержадміністрацією 09 грудня 1993 року, відповідно до якого він має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
Отже, той факт, що ОСОБА_1 станом на 01 січня 1993 року постійно проживав та працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років (а загалом з 1986 році по 1993 рік 5 років), підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю серії, а тому позивачем виконані всі вимоги законодавства для призначення йому пенсії за віком.
Відтак уважає, що відмова у призначенні пенсі за віком з 08 липня 2024 року на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки згідно зі статті 55 Закону №796-XII, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є протиправною і просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-9).
На адресу суду 17 січня 2024 року надійшов відзив від ГУ ПФУ у Волинській області у якому представник відповідача позовних вимог не визнала та вказала, що за результатами розгляду заяви позивача відповідачем 1 прийнято рішення від 27 червня 2024 року №103950005744 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України № 796-XIІ у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року - 4 роки.
Зазначає, що належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проживання або роботу позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) упродовж не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року не має, а тому підстави для застосування положень статті 55 Закону України №796-XII, щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Оскільки станом на 01 січня 1993 року ОСОБА_1 постійно не проживав та не працював у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ (арк. спр. 26-29).
Відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач пред'явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 22).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 09 грудня 1993 року (арк. спр. 13).
Позивач 19 квітня 2024 року звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк. спр. 39).
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом “екстериторіальності» ГУ ПФУ у Волинській області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як не доведено проживання не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року в зоні посиленого радіологічного контролю, про що 27 червня 2024 року прийнято рішення № 103950005744 (арк. спр. 17).
Відповідачем встановлено, що страховий стаж заявника складає 35 років 10 місяців 13 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника з 01 січня 1988 року по 19 вересня 1989 року, оскільки відсутні підстави внесеного запису (документ, дата номер).
Прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XIІ у зв'язку з відсутністю необхідних документів (арк. спр. 17).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 27 червня 2024 року №103950005744 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Право на пенсію із зменшенням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше, ніж на 5 років.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Пунктом 4.2 розділу IV Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно зі частиною другою статті 9 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення (категорії 4)) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Пунктом четвертим статті 14 Закону № 796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно із частинами третьою-четвертою статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4)), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Судом встановлено, що позивачу 09 грудня 1993 року видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ (арк. спр. 13).
У відповідності до військового білету серії НОМЕР_2 призваний 18 жовтня 1985 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та 28 жовтня 1985 року зарахований до військової частини № НОМЕР_3 , а 16 листопада 1987 року звільнений в запас по закінченню строку служби (арк. спр. 45-50).
В подальшому, з 13 жовтня 1989 року по 01 грудня 1998 рік, ОСОБА_1 працював у заводі «Червоний Жовтень», який знаходиться в місті Волгоград (російська федерація), що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_4 (арк. спр. 52-56).
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
При цьому в контексті обставин цієї справи, суд також враховує, що оскільки військова служба зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що така служба безпосередньо проходила в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.
Суд констатує, що з наявних матеріалів справи не прослідковується факт дислокації військової частини та/або факт проходження служби ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення, тому вказаний період не підлягає зарахуванню до перебування особи на території радіоактивного забруднення.
Також і період роботи позивача на заводі «Червоний Жовтень» не підлягає зарахуванню, оскільки дане підприємство знаходилося в місті Волгоград (російська федерація), відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, не віднесено до зони радіоекологічного контролю.
Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
У постанові від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Наведені висновки Верховного Суду були підтримані постановою Верховного Суду від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22.
Верховний суд у своїй постанові від 11 листопада 2024 року (справа № 460/19947/23) зауважив, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Важливим доказом є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.
Отож, як констатовано судом, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту постійного проживання та (або) його роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В сукупності наведеного та з урахуванням встановлених обставин справи і наведених норм чинного законодавства України із застосуванням останньої практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив належними письмовими доказами своє проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років, відтак не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що, рішення відповідача ГУ ПФУ у Волинській області від 27 червня 2024 року №103950005744 є правомірним, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов'язання вчинити дії необхідно відмовити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відтак судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович