про відкриття провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
22 січня 2025 р. Справа № 120/683/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід Олена Степанівна, розглянувши матеріали:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 16.01.2025 начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » лейтенантом ОСОБА_2 ухвалено стосовно нього рішення № 113 про відмову в перетинанні державного кордону. Позивач наголошує, що вказане рішення є невмотивованим та таким, що порушує його конституційні права і свободи як народного депутата України. Відтак, з метою визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 16.01.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції.
У відповідності до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи відповідність поданої позовної заяви вимогам КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття такої заяви до розгляду.
П. 4 ч. 9 ст. 171 КАС України визначено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, окрім іншого, вказується за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Згідно ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Суд зауважує, що позивачем заявлено клопотання про розгляд цієї адміністративної справи в порядку загального позовного провадження. Мотивуючи таке клопотання позивач вказує, що ця справа має важливе значення для нього, оскільки пов'язана з виконанням його повноважень як народного депутата; попри незначну кількість доказів у справі, їх характер передбачає важливість дослідження відповідних документів у судовому засіданні, з можливістю для сторін ставити питання одна одній; розгляд справи має значний суспільний інтерес.
Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду зазначеної адміністративної справи у порядку загального провадження, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Приписами з ч. 4 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
При цьому, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зауважує, що в даному випадку, попри заяву позивача про суспільний інтерес та важливість справи, наведені ним обставини не свідчать про особливу складність справи або необхідність проведення детального судового розгляду у порядку загального позовного провадження.
Крім того, суд вказує, що суспільний інтерес - це прагнення усього суспільства або переважної його більшості до задоволення благ - як матеріальних, так і нематеріальних - що на противагу особистісному інтересу має не персоніфікований характер та виникає, змінюється і втрачається в процесі взаємодії людей у суспільних відносинах.
Верховний Суд в ухвалі від 05.04.2021, постановленій у справі №420/8512/20, зазначив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Водночас подана позовна заява не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Важливість справи для позивача не робить її автоматично значущою для суспільства, особливо якщо предмет спору не є надзвичайно складним чи принциповим для державної політики.
Щодо інших аргументів стосовно наявності підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, то суд враховує, що позивач сам зазначає, що кількість доказів у справі є незначною, що, в свою чергу, відповідає умовам для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, яке є ефективним інструментом для розгляду таких справ, забезпечуючи при цьому процесуальну економію.
Також слід звернути увагу й на практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Axen v. Germany", рішення від 25.04.2002 "Varela Assalino contre le Portugal"). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Враховуючи наведене в сукупності, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників та встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що ця справа є справою незначної складності та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
При цьому, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує права сторін по справі та не впливає на вирішення справи по суті. Сторони як і при розгляді справи за правилами загального позовного провадження вільні у наданні додаткових документів, доказів чи інших пояснень, які на їх думку мають значення для вирішення справи по суті. Вибір провадження, в якому здійснюється розгляд справи, має значення виключно стосовно строків розгляду справи та безпосередньо процесу (зокрема, відсутність дебатів у спрощеному позовному провадженні). Таким чином, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не впливає на всебічність та повноту дослідження обставин справи, на обґрунтованість та законність прийнятого за результатами розгляду справи рішення, а також жодним чином не применшує значимість та важливість справи для сторін.
Керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 262 КАС України,
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовити.
Розгляд справи здійснюватиметься суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Запропонувати відповідачеві протягом 15-денного строку, з дня отримання даної ухвали, подати відзив на позовну заяву в порядку ст. 261 КАС України. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, а також докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Встановити позивачеві 3-денний строк, з дня отримання відзиву на позовну заяву, для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному ст. 163 КАС України.
Встановити відповідачу 3-денний строк, з дня отримання відповіді на відзив, для подання заперечень в порядку, визначеному ст. 164 КАС України.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідачу направити копію позовної заяви з додатками.
Повідомити учасників справи про можливість отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".
У разі невиконання вимог ухвали суду повідомити суд про причини такого невиконання.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна