21 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 685/448/24
Провадження № 33/820/7/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретарів судового засідання Мельничук К.С., Плюти В.С., захисника Костика О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 03 червня 2024,
Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
За постановою суду, 5.04.2024 року о 22 год. 39 хв., ОСОБА_1 в смт Теофіполь, по вул. Попружного, керував автомобілем марки Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від запропонованого інспектором поліції проходженням огляду, для встановлення стану сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що дана постанова є незаконною, оскільки судом невірно оцінено обставини справи та не взято до уваги те, що відсутній факт керування транспортним засобом.
Так з відеозапису, який долучено до матеріалів справи, слідує, що за кермом автомобіля перебувала ОСОБА_2 - дружина, а він був на задньому сидінні автомобіля з дитиною.
При цьому апелянт пояснює, що дружина ОСОБА_2 , не маючи водійського посвідчення, у той день, враховуючи перебування його в стані алкогольного сп'яніння, вимушена була сама сісти за кермо автомобіля, щоб зробити необхідні покупки. А коли автомобіль зупинили працівники поліції, вона злякалася і почала перелазити на заднє сидіння автомобіля,щоб її не притягнули до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без водійського посвідчення. Коли остання зрозуміла, що може керувати автомобілем, почала перелазити назад на водійське сидіння, але суд не взяв до уваги таких обставин.
Окрім цього, апелянт стверджує, що свідок ОСОБА_3 , в суді першої інстанції, пояснив, що бачив його у той день, як він виходив з магазину і відкривав задні дверцята автомобіля, але такі пояснення цього свідка працівники поліції невірно записали, а суд безпідставно критично їх не оцінив.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Костика О.М., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до приписів п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.
Суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, при викладених у постанові обставинах.
Так, з даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 255333 від 15.04.2024 слідує, що 15.04.2024 року о 23 год. 05 хв. в смт. Теофіполь, вул.Лейтенанта Попружного, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю із порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці. ОСОБА_1 відмовився проходити огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Алкотест 6810» та в закладі охорони здоров'я, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідність передбачена ч.1 ст.130КУпАП (а.с. 2).
З даних пояснень свідка ОСОБА_4 слідує, що він, у встановлений день та час, перебував поблизу кафе «Фреш Хаус» і бачив, як ОСОБА_1 вийшов з даного кафе та сів за кермо автомобіля Renault Megane і розпочав рух в обраному напрямку, у подальшому за ним прослідував поліцейський автомобіль (а.с.3).
Даними розписки про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 15.04.2024 підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від його підписання.
ОСОБА_1 також відмовився від підписання розписки про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.68 КУпАП (а.с.5).
В суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав, показав, що дійсно, 15.04.2024 біля 23 год він з дружиною та донькою їхав в автомобілі з кафе «Фреш Хаус» додому, однак за кермом автомобіля була його дружина ОСОБА_2 , а він сидів на задньому пасажирському сидінні разом із дитиною, так як, в той вечір, вживав алкогольні напої. Коли їх зупинили працівники поліції, то дружина злякалася і почала пересідати з-за керма на пасажирське сидіння. Працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, однак він відмовився, так як автомобілем не керував, посвідчення водія отримав.
Свідок ОСОБА_3 в суді першої інстанції частково підтвердив свої письмові пояснення, надані працівникам поліції, у встановлений день, показав, що не бачив хто був за кермом вказаного автомобіля.
В суді першої інстанції ОСОБА_2 підтвердила покази ОСОБА_1 , крім того вказала, що вона раніше ніколи не керувала автомобілем в населеному пункті, курси водіїв вона не відвідує, але хоче навчитися керувати автомобілем, тому їздить у полі. 15.04.2024 вони з чоловіком захотіли піци, і так як чоловік пив пиво, то за кермо сіла вона, хоча посвідчення водія не має, поряд на пасажирське сидіння посадила доньку, якій 1 рік 10 місяців, а позаду сів чоловік і вони поїхали за піцою. По дорозі вони побачили автомобіль поліції, тому поверталися додому іншою дорогою, за кермо сіла знову вона, а чоловік із донькою сидів на задньому пасажирському сидінні. Вона казала поліцейським, що саме вона керувала автомобілем, однак працівники поліції наполягали на тому, щоб огляд на стан сп'яніння пройшов саме чоловік.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що службовий автомобіль працівників поліції за допомогою звукового сигналу зупиняє транспортний засіб Renault Megane. Приблизившись до даного автомобіля, нагрудна камера працівника поліції зафіксувала, як за кермо транспортного засобу пересідає жінка, а на задньому сидінні перебуває малолітня дитина та ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції пояснив, що, у вказаний день, перебував на добовому чергуванні та зупинив автомобіль Renault Megane, увімкнувши проблискові маяки. Через скло, на яке падало світло фар службового автомобіля, побачив, як водій Renault Megane пересідає з водійського сидіння на заднє, а його напарник встиг лише зафіксувати нагрудною відеокамерою те, як дружина ОСОБА_1 пересідала на сидіння водія автомобіля.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив покази ОСОБА_2 про те, що саме вона керувала транспортним засобом, оскільки вона в судовому засіданні визнала, що посвідчення водія не має, курси водіїв не відвідує і раніше керувала автомобілем лише в полі. Крім того, в судовому засіданні досліджено зміст відеозапису місця події, згідно з яким встановлено, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 пересідає з переднього пасажирського сидіння на сидіння водія, а ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння - порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, сидить на задньому пасажирському сидінні з маленькою дитиною. Суд вірно дійшов висновку, що відсутні жодні сумніви в тому, що саме ОСОБА_1 15.04.2024 року о 22 год 39 хв керував автомобілем Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , та відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку ( що підтверджується змістом відеозапису місці події 22 год 47 хв), з чим погоджується апеляційний суд.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом не взято до уваги відсутність факту керування транспортним засобом, є безпідставними, так як вони спростовуються відеозаписом з місця події та поясненнями в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_5 та первісними поясненнями свідка ОСОБА_3 .
Апеляційні твердження про те, що ОСОБА_2 , не маючи водійського посвідчення, у той день, враховуючи перебування його в стані алкогольного сп'яніння, вимушена була сама сісти за кермо автомобіля, щоб зробити необхідні покупки, але злякалася працівників поліції, які зупинили їх автомобіль, тому почала перелазити на заднє сидіння автомобіля, щоб її не притягнули до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без водійського посвідчення, спростовуються наявними доказами у справі, які в сукупності підтверджують керування автомобілем саме ОСОБА_1 і підстав для сумнівів в апеляційного суду не має.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_3 , на які є посилання в апеляційній скарзі, зокрема на те, що в суді першої інстанції він пояснив, що бачив ОСОБА_1 у той день, як він виходив з магазину і відкривав задні дверцята автомобіля, але його пояснення працівники поліції невірно записали, а суд безпідставно критично їх оцінив, то враховуючи, що ОСОБА_3 в суді першої інстанції змінив свої показання, надані в письмовій формі працівникам поліції, апеляційна інстанції також їх розцінює критично.
Окрім того, пояснення свідка ОСОБА_5 , надані в суді апеляційної інстанції аналогічні письмовим поясненням ОСОБА_3 , надані працівникам поліції в день події, підтверджується відеозаписом з місця зупинки транспортного засобу Renault Megane, та підтверджують факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 .
Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, ОСОБА_1 та його захисник не надали, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.
Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 03 червня 2024 стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Кулеша Л.М.