Справа № 545/3694/24 Номер провадження 33/814/187/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
21 січня 2025 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участі адвоката Нагайника М.Г., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Нагайника Миколи Григоровича на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2024 року, -
Постановою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 24.08.2024 року 10-06 годині керував автомобілем марки «ВАЗ 21103» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шляхова в с. Великий Тростянець, Полтавського району, Полтавської області, не виконав вимоги про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою світлоповертача, та у подальшому- за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів, і спеціального звукового сигналу. Транспортний засіб був зупинений шляхом блокування по вул. Дружби в с. Великий Тростянець, Полтавського району, Полтавської області.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.4, 8.9 «а», 8.9 «б» ПДР України.
Крім того, 24.08.2024 року о 10-06 годині ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21103» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шляхова в с. Великий Тростянець, Полтавського району, Полтавської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив захисник ОСОБА_1 - адвокат Нагайник М.Г. подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2024 року, як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення передбачених ч.1 ст. 130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вважає дану постанову незаконною оскільки судом допущені грубі порушення як матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, установлених під час судового засідання.
Звертає увагу, що в матеріалах справи, в тому числі і на відеозаписах з відеореєстратора та з боді-камер працівників поліції, відсутні докази того, що за кермом автомобіля 24.08.2024 перебував ОСОБА_1 .
Стверджує, що судом першої інстанції, в порушенні вимог статей 251,252 КУпАП безпідставно не взяв до уваги все вище викладене та незаконно визнав ОСОБА_1 винним і безпідставно притягнув останнього до відповідальності, в тому числі і незаконно позбавив його права керувати транспортними засобами на один рік, оскільки останній такого права не мав на момент розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.08.2024 року 10-06 годині керував автомобілем марки «ВАЗ 21103» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шляхова в с. Великий Тростянець, Полтавського району, Полтавської області, не виконав вимоги про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою світлоповертача, та у подальшому- за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів, і спеціального звукового сигналу. Транспортний засіб був зупинений шляхом блокування по вул. Дружби в с. Великий Тростянець, Полтавського району, Полтавської області.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.4, 8.9 «а», 8.9 «б» ПДР України.
Крім того, 24.08.2024 року о 10-06 годині ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21103» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шляхова в с. Великий Тростянець, Полтавського району, Полтавської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене підтверджується протокол про адміністративного правопорушення серії ААД №713009, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.08.2024 року та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.5. ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України.
Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи, в тому числі і на відеозаписах з відеореєстратора та з боді-камер працівників поліції, відсутні докази того, що за кермом автомобіля 24.08.2024 перебував ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє дані доводи виходячи з наступного.
Із долученого відеозапису вбачається, на вимогу працівників поліції водій ВАЗ 21103 д.н.з. НОМЕР_1 не зупинився, працівники поліції почали переслідувати водія, та зупинивши останнього. На відеозаписі з відеореєстратора вбачається, що ОСОБА_1 виходить з автомобіля, коли зупинився біля свого будинку(хронологічний відрізок 10:18:48 - триває далі). В ході спілкування працівниками поліції було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 , крім того останній зазначив, що випив банку пива, в подальшому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, однак ОСОБА_1 - відмовився (хронологічний відрізок 11:00:30 - хронологічний відрізок), працівниками поліції було роз'яснено наслідки відмови та в подальшому було роз'яснено права та обов'язки ОСОБА_1 ..
Щодо інших доводів, апеляційний суд не бере до уваги, так як зазначені порушення в доводах апеляційної скарги не є суттєвим та жодним чином не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того вина ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративного правопорушення серії ААД №713009 від 24.08.2024 року, відповідно до якого вбачається, що в ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови та почервоніння обличчя, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.08.2024 року та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди майну, здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
В ході судового засідання захисник Нагайник М.Г. зазначив, подій, які відбулися 24.08.2024 року в ОСОБА_1 не було посвідчення водія та наразі, оскільки останній був позбавлений права керування транспортними засобами, тому за таких обставин суд першої інстанції не мав права позбавляти права керування транспортними засобами, апеляційний суд не бере до уваги даний довід.
Оскільки, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Крім того, як зазначила Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС) у постанові від 04.09.2023 у справі №702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Також ОП ККС ВС у вказаній постанові зазначила, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Незважаючи на те, що у вказаній постанові йдеться про додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вчинення особою кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 286, 286-1 КК, але правовий висновок, наведений у ній, підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення при вирішенні питання про можливість застосування додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки незалежно від виду правопорушення, чи то воно є кримінальним, чи то адміністративним, у будь-якому разі, йдеться про той самий захід примусу, а саме про позбавлення права керувати транспортними засобами, у зв'язку з вчиненням правопорушення, а також, у будь-якому разі, має бути дотримана засада справедливості та принцип рівності всіх перед законом при застосуванні цього заходу примусу.
Тому, враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень ст.ст. 1, 23, 30, 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП, особі, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та яка виконувала функції водія під час вчинення цього правопорушення, суд має призначити додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа (водій) на момент вчинення цього адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, однак апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Нагайника М.Г. підлягає частковому задоволенню, так як судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не було зазначено висновок суду щодо винності ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нагайника Миколи Григоровича - задовольнити частково.
Постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2024 року - змінити, виклавши абзац перший резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушень передбачених ч.1 ст.122-2, ч.1 ст. 130 КУпАП, притягнути до адміністративної відповідальності та призначити стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік».
В іншій частині постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин