Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1097/24 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Номер провадження №33/4805/43/25
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
22 січня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 25 серпня 2024 року о 13 год. 20 хв., в с. Березянка Бердичівського району Житомирської області, по вул. Шкільній, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що у справі відсутні підтвердження правомірності зупинки, відсутні ознаки сп'яніння, при складанні протоколу не було належно роз'яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушення його права на правовий захист. Вважає, що за ст. 266 КУпАП відсутність свідків допускається лише при огляді та при фіксуванні огляду на відео, а при відмові від огляду на стан сп'яніння - змін у процесуальне законодавство не було. На думку апелянта, суддя самостійно, за власною ініціативою викликала уповноважених осіб та опитувала у рамках генерованих доказів звинувачення, оскільки він з таким клопотання не звертався.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 25.08.2024 вбачається, що ОСОБА_1 25 серпня 2024 року о 13 год. 20 хв., в с. Березянка Бердичівського району Житомирської області, по вул. Шкільній, керував транспортним засобом ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Drager на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2).
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився; рапорті інспектора СРПП ВПЛ № 2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області від 25.08.2024 відповідно, до якого під час чергування в складі ГРПП в період часу 25.08.2024 близько 13 год. 15 хв. в с. Березянка по вул. Шевченка звернувся житель села та повідомив, що ОСОБА_1 керує кожного дня власним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, заявник переживає за дітей, які бавляться поблизу дороги. З метою перевірки був зупинений автомобіль ВАЗ 21093 під керуванням ОСОБА_1 , останній мав ознаки сп'яніння. Було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння, на що водій відмовився; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів Drager Alcotest 6820, з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота та від проходження вказаного огляду на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; розписці про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом; наявним в матеріалах справи відеозаписом з відео реєстратора та нагрудної камери поліцейського.
Слід зауважити, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього документів, але від надання пояснень та підпису відмовився.
Також судом першої інстанції допитано свідка ОСОБА_2 , який зазначив, що вони перебували на виклику в селі Березянка. Заявник який їх викликав, їм повідомив, що ОСОБА_3 постійно зловживає алкоголем і сідає за кермо і цього разу також. Він увімкнув проблискові маячки, і зупинив водія, за не пристебнутий ремінь безпеки. У водія був різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці, або в лікувальному закладі, на що водій ОСОБА_3 відмовився. Пропонував вирішити на місці це питання, за що був попереджений про кримінальну відповідальність. В подальшому було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Водій був відсторонений від керування т.з. На місці ще був ОСОБА_4 в машині були люди і підходив ОСОБА_5 .
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що у справі відсутні підтвердження правомірності зупинки не заслуговують на увагу, оскільки зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
З досліджених доказів вбачається, зокрема, нагрудної камери працівника поліції, останній повідомив ОСОБА_1 щодо надходження повідомлення про те, що керманич ВАЗ ганяє на двох колесах в нетверезому стані. ОСОБА_1 , в свою чергу, заначив, що попросили люди, не має кому вивезти на автобус людину.
Тобто, поліціянтом зупинено транспортний засіб на підставі вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки він отримав відповідну інформацію.
Крім того, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що чути різкий запах алкоголю з порожнини рота, тобто виявив ознаки алкогольного сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_6 пояснив «я вірю, вони є, вони вчорашні». Тобто, у працівників поліції була обґрунтована підозра вважати, що особа знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на ознаки, відображені в протоколі про адміністративне правопорушення та висловлені особі.
Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, тільки наявність у водія ознак сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, про що і вноситься запис у протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Зазначені поліцейськими в протоколі ознаки сп'яніння не повинні підтверджуватися або доводитися матеріалами справи, оскільки огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, іншими доказами або спеціальними прийомами (методами) підтверджувати ці ознаки не потрібно.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на неодноразову пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не був позбавлений можливості пройти огляд на стан сп'яніння, чим в подальшому, ймовірно, довів би те, що зазначені ознаки алкогольного сп'яніння поліціянта є вигаданими та не підтвердженні належними доказами, а він дійсно не знаходиться в стані алкогольного сп'яніння відповідно до роздруківки спеціального технічного засобу або висновку щодо результатів медичного огляду. При цьому, кваліфікуючою ознакою є саме факт відмови від проходження огляду, про що зазначено у протоколі від 25.08.2024.
Крім того, уповноважена особа одразу повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» ведеться відео фіксація. Присутність свідків при проходженні огляду на стан сп'яніння (як і відмови від цього) та внесення їх до протоколу про адміністративне правопорушення, не є обов'язковою за умови здійснення відео фіксації події (ст. 266 КУпАП), а тому доводи в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Відеозаписом також спростовуються доводи апелянта відносно того, що при складанні протоколу не було належно роз'яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушення його права на правовий захист.
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Аналогічні вимоги закріплені у розділі ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Так, останньому були роз'ясненні його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на відеозаписах з нагрудної камери поліцейського.
Крім того, йому роз'ясненні права, зокрема, право на захист, так згідно з ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Статтею 279 КУпАП передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Розгляд справи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на місці складення протоколу не здійснювався, а під час її розгляду в суді ОСОБА_1 міг скористався правовою допомогою адвоката.
Покликання апелянта на те, що суддя самостійно, за власною ініціативою викликала уповноважених осіб та опитувала у рамках генерованих доказів звинувачення, оскільки він з таким клопотання не звертався є особистим тлумаченням апелянта, оскільки виклик свідка, який є уповноваженою особою на складання протоколу, що є предметом судового розгляду, за ініціативою суду для з'ясування обставин у справі не є порушенням норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Так, згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 272 КУпАП України, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
У п. d ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» зазначено, що кожний має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обґрунтовані висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозаписам, як належним та допустимим доказам та які не мають ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. Зазначені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і суд надав їм правильну, повну та неупереджену оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, проходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ружинського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь