Житомирський апеляційний суд
Справа №274/5536/24 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
13 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №274/5536/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуменюк Олександр Володимирович
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б.
встановив:
У липні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») заборгованість за кредитним договором №100069329 від 31.07.2023 року в розмірі 28 238,00 грн. та за кредитним договором №20153-07/2023 від 14.07.2023 року в розмірі 38 258,00 грн.
На обґрунтування позову вказував, що 31.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100069329. Основними умовами кредитного договору передбачено всі істотні умови, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
26.12.2023 року на підставі договору факторингу № 26122023 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача на суму 28 238,00 грн., що підтверджується Реєстром боржників № 2 від 26.12.2023 року.
Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 100069329.
14.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 20153-07/2023.
27.12.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27122023, за умовами якого ТОВ «Аванс кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі до відповідача за кредитним договором №20153-07/2023 на суму 38 258,00 грн., що підтверджується Реєстром боржників від 27.12.2023.
Товариство виконало умови договору, надало відповідачу в користування грошові кошти, натомість відповідач умови кредитних договорів не виконує, кредитні кошти в установлений графіком строк не повертає, розмір заборгованості за кредитними договорами становить 66 496,00 грн., яку просить стягнути на свою користь.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 100069329 у розмірі 27 748,00 грн. та кредитним договором № 20153-07/2023 у розмірі 38 258,00 грн, а всього 66 006,00 грн., судовий збір в розмірі 3 005,59 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність через недоведеність обставин, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, або закрити провадження у справі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.6.1 кредитного договору №100069329 від 31.07.2023 року зазначається, що відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Проте, матеріали справи не містять належних доказів укладення електронного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», шляхом використання електронного підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора визначеного Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, а ні довідки про ідентифікацію, а ні відомостей про нього у кредитному договорі.
Вказує, що позивачем не надано жодного доказу виконання кредитором вимог договору щодо надання кредитних коштів. Верховний Суд в постанові від 17.12.2020 року по справі №278/2177/15-ц зазначив, що згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц, постанові Верховного Суду від 03.07.2017 №342/180/17, постанові Верховного Суду від 30.01.2018 №161/16891/15-ц).
Вважає, що сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред'явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних (ВС від 28.08.2019 №638/20603/16).
Зазначає, що наданий стороною позивача розрахунок заборгованості за кредитом станом на 10.01.2023 року не може бути взятий до уваги судом, оскільки у ньому не відображено періодичності нарахувань, платежів та відповідної заборгованості. Відповідно до п.1.5.2 та 1.5.3 кредитного договору №100069329 від 31.07.2023 року нарахування відсотків здійснюється щодня, а згідно п.1.5 кредитного договору №20153-07/2023 від 14.07.2023 року нарахування відсотків здійснюється кожні 25 днів.
Вважає, що даний позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки позовні вимоги за даним позовом ґрунтуються на окремих договорах. Підставами виникнення спірних правовідносин сторін у даній справі є два окремі кредитні договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб'єктний склад, породжує різні взаємні права та обов'язки, що обумовлено відмінністю в умовах договорів, а саме: суми позики, розміру відсотків за користування кредитними коштами, а також строків їх повернення. Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду,яка викладена у постанові від 16.10.2020 у справі №910/7186/19.
Вказує, оскільки позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за двома різними кредитними договорами, позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Залишення судом після відкриття провадження у справі без розгляду позовної заяви, яка подана з порушенням правил об'єднання позовних вимог, є правомірним, оскільки ГПК України не передбачено встановлення та усунення недоліків у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог. Про це зазначив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 року по справі №910/7186/19.
Сторона позивача своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 31 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №100069329, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а вона, у свою чергу, зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язків найманого працівника (а.с.8-13).
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000,00 грн.
Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 120 днів з 31.07.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового (30 днів) та поточного періодів (90 днів).
Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом в рекомендовану дату 30.08.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 28.11.2023 року (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п. 1.5.1. комісія за надання кредиту: 490,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п. 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 848,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18 900,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .
Згідно п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п. 1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.5.3 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Згідно з п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 100069329 від 31 липня 2023 року (а.с.13 зворот).
Додатком № 2 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту № 100069329 (а.с.14).
Вказаний договір про споживчий кредит підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором L64296.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100069329 від 31.07.2023 року заборгованість відповідача станом на 31.05.2024 року складає 28 238,00 грн. (а.с.20).
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №26122023, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку№1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.16-18).
Так, згідно наявного у справі витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 238,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000,00 грн., заборгованості за відсотками 20 748,00 грн. та заборгованості за комісією 490,00 грн. (а.с.19).
14 липня 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №20153-07/2023, за умовами якого «Аванс кредит» надало відповідачеві грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.1. договору, а вона, у свою чергу, зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.2. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається для задоволення власних потреб.
Відповідно до п. 1.1. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн.
Згідно п. 1.2. договору кредит надається строком на 360 днів з 14.07.2023 року (дата надання кредиту) та до 07.07.2024 (дата погашення кредиту).
Відповідно до п. 1.4. за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки-фіксована.
Відповідно до п. 1.4.1 процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.
Згідно п.1.4.2. договору, якщо клієнт 07.08.2023 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 37,18% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів.
Відповідно до п.1.5 клієнт зобов'язується сплачувати проценти-кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п. 1.6 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Указаний договір про надання фінансового кредиту складається з договору, паспорту споживчого кредиту, графіку платежів.
27.12.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27.12.2023, за умовами якого ТОВ «Аванс кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором № 20153-07/2023 від 14.07.2023 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 20153-07/2023 від 14.07.2023 року убачається, що за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 258,00 грн, з яких: 10 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28 258,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача, суд дійшов висновку, що з неї слід стягнути заборгованість за кредитним договором №100069329 від 31.07.2023 року на загальну суму боргу в розмірі 27 748,00 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 7 000,00 грн. та відсотків на суму 20 748,00 грн., а також заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 20153-07/2023 від 14.07.2023 року в сумі 38 258,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 28 258,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього на суму 66 006,00 грн.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно договору про споживчий кредит № 100069329 від 31.07.2023 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 7 000,00 грн. (п.п.1.2.), строком на 120 днів з 31.07.2023 року (п.п.1.3.). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 28.11.2023 року (п.п.1.4.). Строк дії договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п.7.1.).
Комісія за надання кредиту 490,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1.) Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 848,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.п. 1.5.2.). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 18 900,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2 338,00 грн. в грошовому виразі та 3 232,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 21 238,00 грн. в грошовому виразі та 6 857,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 9 338,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 28 238,00 грн. (п. 1.5.).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
За умовами договору про споживчий кредит № 100069329 від 31.07.2023 року сторони встановили строк кредитування 120 днів, тобто до 28.11.2023 року, включаючи дату отримання та повернення позики.
Після закінчення строків, визначених у договорі про споживчий кредит №100069329 від 31.07.2023 року, ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
У подальшому ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100069329 від 31.07.2023 року.
За таких обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути неповернутий кредит, проценти за користування кредитом у межах строку кредитування (120 днів) та комісію за надання кредиту.
Враховуючи розмір неповернутого кредиту, комісії та розмір процентної ставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 7 000,00 грн. та відсотків на суму 20 748,00 грн., які підлягають задоволенню, загальна сума до стягнення 27 748,00 грн., та правомірно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 490,00 грн, оскільки така вимога не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та досліджених доказах по справі.
14.07.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс кредит» уклали договір про надання фінансового кредиту № 20153-07/2023, за умовами якого кредитодавець надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.п. 1.2.). Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 14.07.2023. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 07.07.2024 (п.п. 1.2.). Процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього договору. (1.4.1.).
27.12.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27.12.2023, за умовами якого ТОВ «Аванс кредит» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором № 20153-07/2023 від 14.07.2023 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 20153-07/2023 від 14.07.2023 року убачається, що за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 258,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28 258,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Враховуючи, що відповідач умови кредитних договорів добровільно не виконує, встановивши, що позивач набув права вимоги до відповідача, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, дійшов правильного висновку, що з неї слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 20153-07/2023 від 14.07.2023 року в сумі 38 258,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 28 258,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором через відсутність, на його думку, належних доказів укладення електронного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», надання кредитних коштів позивачем спростовуються наданими позивачем доказами та матеріалами справи.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 100069329 від 31.07.2023 року. Зазначений договір недійсним не визнано.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині відсутності детального розрахунку за кредитними договорами, оскільки надані позивачем розрахунки заборгованості та витяги з реєстру боржників у сукупності є належними та допустимими доказами у справі, відповідають вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитними договорами.
Натомість відповідачем визначені у позовній заяві розрахунки заборгованості не спростовано, будь-яких доказів щодо погашення нею боргу за кредитними договорами суду не надано. Сама лише незгода ОСОБА_1 з наведеними розрахунками заборгованості не може свідчити про неналежність таких доказів. Окрім того, стороною відповідача за правилом частини 2 статті 78 ЦПК України на спростування вказаного розрахунку ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції контррозрахунку надано не було.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом позиції Верховного Суду у справі № 910/7186/19 від 16.10.2020 року не можуть бути взятими до уваги, оскільки у зазначеній справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог. У даному випадку, відповідно до статті 374 ЦПК України залишення позовної заяви без розгляду після постановлення судом першої інстанції у справі рішення, з вказаних підстав не узгоджується з повноваженнями суду апеляційної інстанції.
Тобто обставини у справі, на яку посилається апелянт не релевантні з обставинами справи, яка переглядається.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гуменюк Олександр Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року.
Головуючий Судді