21.01.2025Справа №607/26734/24
21 січня 2025 року м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1
за ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
з участю: ОСОБА_1 , адвоката Притули В.Д.
05 грудня 2024 року о 14 год 33 хв по вулиці Білогірська, 3А у м. Тернопіль, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, перед початком маневру, не переконався, що це буде безпечно, під час руху заднім ходом, не звернуся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «Ford Mustang», державний номерний знак НОМЕР_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимог п. п. 2.3 (б), 10.1, 10.9 ПДР України.
Крім цього, ОСОБА_1 будучи причетним до даної дорожньо-транспортної пригоди, самовільно залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п. 2.10 (а) ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав та щиро розкаявся у вчиненому.
Присутній в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Притула В.Д. просив суд врахувати, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілому шкоду у повному обсязі, що підтверджується письмовою розпискою потерпілого. З цих підстав, просив застосувати до ОСОБА_1 мінімальне стягнення.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Притули В.Д., розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, прийшов до наступних висновків.
В силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до вимог п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Згідно з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
В силу вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
В силу вимог пункту 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Положеннями пункту 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Вимогами статті 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з вимог статті 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Судом встановлено, що крім власного визнання вини, вина ОСОБА_1 у порушені вищенаведених Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме: даними, як містяться у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №193766 від 11 грудня 2024 року та серії ЕПР1 №193769 від 11 грудня 2024 року; схемою місця ДТП, яка сталася 05 грудня 2024 року о 14 год 33 хв; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 05 грудня 2024 року; протоколом огляду транспортного засобу від 11 грудня 2024 року; поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП - залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, та ст. 124 КУпАП - порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Таким чином, ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у відповідності до ст. 36 КУпАП в межах санкції статті, за більш серйозне правопорушення.
При обранні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, визнання ним вини та щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує відповідальність, відшкодування ним матеріальної шкоди, що підтверджується розпискою потерпілого, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, у зв'язку з цим, вважає за доцільне обрати ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в межах санкції статті 122-4 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.
Таким чином, у відповідності до положень п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 122-4, 124, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень у дохід держави.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягується подвійний штраф.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя І.М. Черніцька