Справа № 606/96/25
22 січня 2025 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Марціцка І.Б. під час підготовки до розгляду матеріалів, які надійшли від Головного управління ДПС у Тернопільській області, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
На розгляд Теребовлянського районного суду Тернопільської області від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення №1216/07-04 від 14.01.2025, доходжу висновку, що вказаний протокол не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1216/07-04 від 14.01.2025 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає у тому, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проведення розрахунків, а саме: розрахункові документи, які були роздруковані на РРО 4000896089 не відповідають встановленій формі та змісту розрахункових документів, у вказаних документах не відображено обов'язкові реквізити - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) чим п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Разом з тим суть інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що зазначена у протоколі, є неконкретизованою та містить лише загальні формулювання, що викладені у нормативно-правових актах. Так, у протоколі не вказано, коли саме, де саме була проведена розрахункова операція, на яку суму проданий товар та чи є ОСОБА_1 особою, яка безпосередньо здійснила розрахункову операцію, чи посадовою особою, яка зобов'язана контролювати дотримання продавцем вимог чинного законодавства.
Указане позбавляє суд можливості встановити наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також вірно визначити адміністративне стягнення у разі визнання останнього винуватим.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Суд встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
Так само Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 Верховним Судом України визнано правильну практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені неуповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного дооформлення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення».
За таких підстав доходжу висновку, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП з доданими до нього матеріалами необхідно повернути до Головного управління ДПС у Тернопільській області для його належного дооформлення.
Керуючись ст. 7, 256, 278 КУпАП, суддя
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП з доданими до нього матеріалами повернути до Головного управління ДПС у Тернопільській області для його належного дооформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Cуддя І.Б. Марціцка