Справа № 944/6632/24
Провадження №1-кп/944/847/25
22.01.2025м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141350000838 від 22.11.2024, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Грушів Яворівського району Львівської області, який без реєстрації проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, з середньо освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого вироком Яворівського районного суду Львівської області від 30.11.2023 за ст.126-1 КК України до 200 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
ОСОБА_4 , будучи раніше засудженим, відповідно до вироку Яворівського районного суду Львівської області № 944/6418/23 від 30.11.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України на шлях виправлення не став та, продовжуючи свої умисні систематичні дії протягом тривалого часу, маючи прямий умисел на заподіяння психологічних та фізичних страждань, на ґрунті неприязних відносин, продовжив систематично вчиняти психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою він перебував у сімейних відносинах, що призводить до психічних (моральних) страждань.
ОСОБА_4 , який був притягнутий Яворівським районним судом Львівської області до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою він спільно проживав, а саме: 12 січня 2024 року о 16 год. 30 хв., 30 січня 2024 року о 17 год. 02 хв., 26 лютого 2024 року о 01 год. 30 хв. (справа №944/348/24 від 10.04.2024) вчинив новий умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
17.11.2024, близько 20:30 год. ОСОБА_4 усвідомлюючи свою перевагу в фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім'ї, перебуваючи за місцем проживання потерпілої ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_2 вчинив з останньою конфлікт, переслідуючи при цьому прямий умисел на заподіяння їй психологічного насильства, що проявилось у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні фізичною розправою, чим систематично вчиняв психологічне насильство над потерпілою, що призвело до психологічних страждань і погіршення якості життя, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, що завдало шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в домашньому насильстві, тобто в умисному систематичному вчинені психологічного насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя ОСОБА_5 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз'яснення йому суті обвинувачення, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.126-1 КК України, свою вину визнав повністю та дав суду показання. Зазначив, що всі обставини обвинувального акта вірно викладені, щиро шкодує про вчинене, в майбутньому не допускатиме подібного, буде старатись виправитись.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини, зазначила, що в шлюбі з обвинуваченим мають 6 дітей, четверо з них проживають із нею. Дійсно вже довгий період часу вона та діти потерпають від домашнього насильства з боку обвинуваченого, він не хоче змінюватись та кожен раз після вживання алкоголю приходить до них та починає сварки, конфлікти. Тому бачить вихід у тому щоб обмежити йому можливість приходити за адресою її проживання та таким чином дати йому час зрозуміти свої помилки та змінитись.
Обвинувачений, прокурор та потерпіла в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Також судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.
На підставі положень ч.3 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого, що повністю визнав свою вину, допитом потерпілої, інші докази, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, судом не досліджувались.
Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії вірно кваліфіковані за ст.126-1 КК України, як вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , з якою ОСОБА_4 перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, вік обвинуваченого.
Також суд враховує обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України є рецидив злочину.
Метою призначення покарання, виходячи із положень ч.2 ст.50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.126-1 КК України.
Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимим, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не числиться, наявність обставин, що пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, є військовослужбовцем за призовом по мобілізації, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Згідно ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів з покладенням відповідних обов'язків.
Враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини в сукупності, зокрема дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують покарання та обставини, яка обтяжує покарання, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п.3 ч.1 ст. 91-1 КК України, а саме: заборону наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, на певний термін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний ОСОБА_4 на підставі ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 27.11.2024 припинив свою дію.
Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, ст. 91-1 КК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки, а саме, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, здійснює командир Військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командир військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 91-1 КК України, відповідно до якого заборонити йому наближатися на відстань 50 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, а саме ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на строк 3 /три/ місяці.
Контроль за поведінкою засудженого, до якого застосовано обмежувальний захід, здійснювати Яворівському РВП ГУ НП у Львівській області.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний ОСОБА_4 на підставі ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 27.11.2024 у даному кримінальному провадженні вважати таким, що припинив свою дію.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.
Суддя ОСОБА_1