Справа № 456/5358/24
Провадження № 1-кп/456/186/2025
22 січня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141130000875 від 01.09.2024, щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Яблунівка Стрийського району Львівської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, на утриманні двоє малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України,
ОСОБА_6 в кінці липня 2024 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, привласнила шляхом знайдення ключі від квартири АДРЕСА_3 , яку орендує та в якій проживає ОСОБА_4 з сім'єю, при цьому, знаючи, що дані ключі належать останній.
В подальшому, 12 серпня 2024 року близько 04 години 00 хвилин ОСОБА_6 перебувала у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_4 , та достовірно знаючи, що ОСОБА_4 відсутня за місцем проживання, в цей момент у неї раптово виник умисел на вчинення крадіжки, поєднаної із проникненням у квартиру АДРЕСА_5 , в якій проживає ОСОБА_4 , за допомогою ключів, які напередодні привласнила шляхом знайдення, з метою заволодіння майном потерпілої.
Надалі ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливий мотив власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, за допомогою ключів від вищевказаної квартири, які вона напередодні привласнила шляхом знайдення, відчинила двері у квартиру та через них проникла всередину.
В подальшому, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 таємно викрала гаманець темно-синього кольору вартістю 350 гривень, всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 3800 доларів США (вартість 1 долара США станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 41,1190 гривень), загальною сумою 156252 гривні 20 копійок, 120 євро (вартість 1 євро станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 44,8855 гривень), загальною сумою 5386 гривень 26 копійок, 10 злотих (вартість 1 злотого станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 10,3783 гривень), загальною сумою 103 гривні 78 копійок, 100 російських рублів (вартість 1 російського рубля станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 4,6377), загальною сумою 463 гривні 77 копійок, котрий знаходився в дерев'яному комоді в одній із кімнат потерпілої, після чого покинула місце події з викраденим майном та надалі розпорядилася ним на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинила потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 162556 гривень 01 копійка.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Окрім цього, 12 серпня 2024 року в ОСОБА_6 після отримання грошових коштів злочинним шляхом виник умисел на їх легалізацію (відмивання) шляхом придбання мобільних телефонів.
В подальшому, ОСОБА_6 12 серпня 2024 року близько 07 години 00 хвилин з метою легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, перебуваючи навпроти багатоквартирного житлового будинку № 118 по вул. Грабовецькій у м. Стрию Львівської області, здійснила в невстановленої в ході досудового розслідування особи обмін 600 доларів США на гривні (вартість 1 долара США станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 41,1190 гривень), що становить 24671,40 грн.
Надалі, цього ж дня ОСОБА_6 близько 08 години 10 хвилин прийшла у магазин «Mobiland», який розташований за адресою: вул. Зелена, 25, м. Стрий Львівської області, де, утримуючи при собі кошти, одержані злочинним шляхом, та реалізовуючи свій злочинний умисел на їх легалізацію, достовірно знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, умисно здійснила правочин, а саме: за вказані кошти придбала у вищевказаному магазині два мобільних телефони марки «Redmi C13» загальною вартістю 10999 гривень 40 копійок, які використовувала у власних потребах.
Таким чином, ОСОБА_6 розпорядилася майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинила правочин з таким майном, знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України.
Допитана обвинувачена ОСОБА_6 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнала в повному обсязі, щиро розкаялася та надала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, про те, що дійсно 12 серпня 2024 року близько 04 год., знаючи, що потерпіла ОСОБА_4 , яка є її сусідкою, відсутня за місцем проживання, зайшла в її квартиру АДРЕСА_3 , відчинивши двері за допомогою ключів потерпілої, які знайшла в себе вдома на підлозі. Перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_4 , з якою раніше товаришувала, вона таємно викрала гаманець темно-синього кольору, котрий знаходився в дерев'яному комоді в одній із кімнат, всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 3800 доларів США, 120 євро, 10 злотих, 100 російських рублів. В цей же день вона здійснила обмін 600 доларів США на гривні, за які цього ж дня близько 08 год. в магазині «Mobiland», що по вул. Зелена в м. Стрию Львівської області, придбала для дітей два мобільних телефони марки «Redmi C13». Частину викрадених у потерпілої коштів повернула. Щиро розкаюється у вчиненому. Просить її суворо не карати. Обіцяє повністю відшкодувати потерпілій заподіяну майнову шкоду.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що на початку серпня 2024 року поїхала з дітьми до батьків. 12.08.2024 вночі їй зателефонував невідомий чоловік, який виявився водієм таксі, та розпитував про забутий у таксі гаманець. Вона повідомила йому про колір гаманця та грошові кошти: долари, євро, російські рублі, що знаходилися в ньому. Водій таксі повернув їй гаманець, де залишилося 500 доларів США, 120 євро, 10 злотих та 100 рублів, описав їй людей, що забули її гаманець у таксі, назвавши їх імена, бо вони спілкувалися між собою. Тоді вона зрозуміла, хто вчинив крадіжку її грошових коштів, та написала заяву в поліцію. Просить обвинувачену ОСОБА_6 суворо не карати. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримує, просить задовольнити його в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання, в якому просила не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачена винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях визнала повністю.
Отримавши показання ОСОБА_6 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши обвинуваченій ОСОБА_6 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану та розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, тому кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209КК України є вірною.
При призначенні покарання обвинуваченій по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд враховує характер та тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальними правопорушеннями наслідків, спосіб вчинення кримінальних правопорушень та їх мотиви, поведінку обвинуваченої, яка усвідомила протиправність своїх дій, щиро розкаялася, суспільну небезпеку вчинених нею кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, неодружена, не працює, на утриманні двоє малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, частково відшкодувала матеріальну шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_7 , позицію потерпілої, яка просить обвинувачену суворо не карати, обставини, що пом'якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено. Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, її щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованих їй статей КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченій ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 209 КК України, суд зазначає наступне.
Статтею 77 КК України визначено вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення від основного покарання з випробуванням, серед яких конфіскація майна відсутня. Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, воно не застосовується.
Отже, при застосуванні положень ст. 75 КК України конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена. Тому суд не застосовує обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією ч. 1 ст. 209 КК України.
Потерпіла ОСОБА_4 заявила цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, уточнивши позовні вимоги. Свій позов потерпіла мотивує тим, що відповідно до матеріалів кримінального провадження та фактичних обставин справи ОСОБА_6 в кінці липня 2024 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, привласнила шляхом знайдення ключі від квартири АДРЕСА_3 , яку орендує та в якій проживає ОСОБА_4 з сім'єю, при цьому, знаючи, що дані ключі належать останній.
В подальшому, 12 серпня 2024 року близько 04 години 00 хвилин ОСОБА_6 перебувала у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_4 , та достовірно знаючи, що ОСОБА_4 відсутня за місцем проживання, в цей момент у неї раптово виник умисел на вчинення крадіжки, поєднаної із проникненням у квартиру АДРЕСА_5 , в якій проживає ОСОБА_4 , за допомогою ключів, які напередодні привласнила шляхом знайдення, з метою заволодіння майном потерпілої.
Надалі ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливий мотив власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, за допомогою ключів від вищевказаної квартири, які вона напередодні привласнила шляхом знайдення, відчинила двері у квартиру та через них проникла всередину.
В подальшому, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 таємно викрала гаманець темно-синього кольору вартістю 350 гривень, всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 3800 доларів США (вартість 1 долара США станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 41,1190 гривень), загальною сумою 156252 гривні 20 копійок, 120 євро (вартість 1 євро станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 44,8855 гривень), загальною сумою 5386 гривень 26 копійок, 10 злотих (вартість 1 злотого станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 10,3783 гривень), загальною сумою 103 гривні 78 копійок, 100 російських рублів (вартість 1 російського рубля станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 4,6377), загальною сумою 463 гривні 77 копійок, котрий знаходився в дерев'яному комоді в одній із кімнат потерпілої, після чого покинула місце події з викраденим майном та надалі розпорядилася ним на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 162556 гривень 01 копійка.
Окрім цього, 12 серпня 2024 року в ОСОБА_6 після отримання грошових коштів злочинним шляхом виник умисел на їх легалізацію (відмивання) шляхом придбання мобільних телефонів.
В подальшому, ОСОБА_6 12 серпня 2024 року близько 07 години 00 хвилин з метою легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, перебуваючи навпроти багатоквартирного житлового будинку № 118 по вул. Грабовецькій у м. Стрию Львівської області, здійснила в невстановленої в ході досудового розслідування особи обмін 600 доларів США на гривні (вартість 1 долара США станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 41,1190 гривень), що становить 24671,40 грн.
Надалі, цього ж дня ОСОБА_6 близько 08 години 10 хвилин прийшла у магазин «Mobiland», який розташований за адресою: вул. Зелена, 25, м. Стрий Львівської області, де, утримуючи при собі кошти, одержані злочинним шляхом, та реалізовуючи свій злочинний умисел на їх легалізацію, достовірно знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, умисно здійснила правочин, а саме: за вказані кошти придбала у вищевказаному магазині два мобільних телефони марки «Redmi C13» загальною вартістю 10999 гривень 40 копійок, які використовувала у власних потребах.
Окрім матеріальних збитків їй була завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що в її житті відбулися тяжкі моральні та матеріальні зміни, оскільки більша частина викрадених ОСОБА_6 коштів були заощадженнями сім'ї. Крім того, в м. Стрию вони не забезпечені власним житлом, а відтак їм необхідно винаймати житло, а ці кошти були необхідні також для оплати орендованої квартири. На даний час неможливо відновити та повернути все в попередній стан, а тому моральні страждання не можуть визнаватися незначними та несуттєвими. Завдану моральну шкоду оцінює в 10000 грн.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 та її представниця адвокат ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_6 цивільний позов визнала, проти його задоволення не заперечила.
Суд, заслухавши думку цивільної позивачки ОСОБА_4 та її представниці адвоката ОСОБА_5 , які уточнені позовні вимоги підтримали, думку цивільної відповідачки ОСОБА_6 , давши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, дійшов переконливого висновку, що цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 в кінці липня 2024 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, привласнила шляхом знайдення ключі від квартири АДРЕСА_3 , яку орендує та в якій проживає ОСОБА_4 з сім'єю, при цьому, знаючи, що дані ключі належать останній.
В подальшому, 12 серпня 2024 року близько 04 години 00 хвилин ОСОБА_6 перебувала у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_4 , та достовірно знаючи, що ОСОБА_4 відсутня за місцем проживання, в цей момент у неї раптово виник умисел на вчинення крадіжки, поєднаної із проникненням у квартиру АДРЕСА_5 , в якій проживає ОСОБА_4 , за допомогою ключів, які напередодні привласнила шляхом знайдення, з метою заволодіння майном потерпілої.
Надалі ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, переслідуючи корисливий мотив власного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, за допомогою ключів від вищевказаної квартири, які вона напередодні привласнила шляхом знайдення, відчинила двері у квартиру та через них проникла всередину.
В подальшому, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 таємно викрала гаманець темно-синього кольору вартістю 350 гривень, всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 3800 доларів США (вартість 1 долара США станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 41,1190 гривень), загальною сумою 156252 гривні 20 копійок, 120 євро (вартість 1 євро станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 44,8855 гривень), загальною сумою 5386 гривень 26 копійок, 10 злотих (вартість 1 злотого станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 10,3783 гривень), загальною сумою 103 гривні 78 копійок, 100 російських рублів (вартість 1 російського рубля станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 4,6377), загальною сумою 463 гривні 77 копійок, котрий знаходився в дерев'яному комоді в одній із кімнат потерпілої, після чого покинула місце події з викраденим майном та надалі розпорядилася ним на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_6 спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_4 на загальну суму 162556 гривень 01 копійка.
Окрім цього, 12 серпня 2024 року в ОСОБА_6 після отримання грошових коштів злочинним шляхом виник умисел на їх легалізацію (відмивання) шляхом придбання мобільних телефонів.
В подальшому, ОСОБА_6 12 серпня 2024 року близько 07 години 00 хвилин з метою легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, перебуваючи навпроти багатоквартирного житлового будинку № 118 по вул. Грабовецькій у м. Стрию Львівської області, здійснила в невстановленої в ході досудового розслідування особи обмін 600 доларів США на гривні (вартість 1 долара США станом на 12.08.2024 згідно з курсом Національного банку України становила 41,1190 гривень), що становить 24671,40 грн.
Надалі, цього ж дня ОСОБА_6 близько 08 години 10 хвилин прийшла у магазин «Mobiland», який розташований за адресою: вул. Зелена, 25, м. Стрий Львівської області, де, утримуючи при собі кошти, одержані злочинним шляхом, та реалізовуючи свій злочинний умисел на їх легалізацію, достовірно знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, умисно здійснила правочин, а саме: за вказані кошти придбала у вищевказаному магазині два мобільних телефони марки «Redmi CH» загальною вартістю 10999 гривень 40 копійок, які використовувала у власних потребах.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченої встановлено протиправну поведінку - цивільної відповідачки ОСОБА_6 , що стверджується матеріалами кримінального провадження, встановлено наявність шкоди - таємне викрадення майна потерпілої.
За результатами розгляду кримінального провадження суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої доведена, її дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки доведено факт таємного викрадення майна потерпілої.
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року в справі № 3-51гс14.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_6 таємно викрала майно потерпілої на загальну суму 162556,01 грн, заподіявши позивачці ОСОБА_4 майнову шкоду на вказану суму, яку в ході досудового розслідування частково відшкодовано в сумі 37183,31 грн, а тому цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 127192,70 грн підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з цивільної відповідачки ОСОБА_6 на її користь моральної шкоди в розмірі 10000 грн, суд звертає увагу на наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України.
Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд бере до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілої, оскільки ОСОБА_6 викрала грошові кошти потерпілої, що були заощадженнями сім'ї, що призвело до істотних змін в її житті та негативно позначилося на її моральному та психологічному стані.
Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпіла, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а з відповідачки ОСОБА_6 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_4 5000,00 грн моральної шкоди. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченої та характер її дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з цивільної відповідачки ОСОБА_6 на її користь витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд звертає увагу на наступне.
Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).
Види судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації: гонорар адвоката за представництво в суді; послуги надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; витрати на збір доказів; вартість послуг помічника адвоката; витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання; інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором (ст. 137 ЦПК України та ст. 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Разом з тим, порядок розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Так, судом встановлено, що 10.12.2024 між адвокатом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено Договір про надання правової допомоги № 48.
Пунктом 4.1 вказаного Договору визначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар за домовленістю сторін, сума якого визначена додатком 1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до Акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 10.12.2024 за № 48 гонорар адвоката становить 10000,00 грн.
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачкою до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачці, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 124 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Керуючись ст. 368-371, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209КК України, і призначити їй покарання:
за ч. 4 ст. 185КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 209 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 1 (один) рік без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 1 (один) рік без конфіскації майна.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї судом обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 3029,12 грн (три тисячі двадцять дев'ять грн 12 коп.)
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.09.2024.
Речові докази: гаманець темно-синього кольору з коштами в сумі 500 доларів США, 120 євро, 10 злотих, 100 рублів, 5 дисконтних карт, 2 карти операторів зв'язку та одну банківську карту «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 , залишити в її власності; мобільний телефон «Redmi C13», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з білою кришкою та мобільний телефон «Redmi C13», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , з чорною кришкою конфіскувати.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 127192,70 грн (сто двадцять сім тисяч сто дев'яносто дві грн 70 коп.) матеріальної шкоди, 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.) моральної шкоди та 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1