Справа №464/5602/24
пр № 2/464/340/25
21 січня 2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі судді Шашуріної Г.О.
секретаря судового засідання Гелеш Т.І.,
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Василишина І.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 464/5602/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Адвокат Герасимчук О.О., від імені та в інтересах позивача, через систему «Електронний суд», звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 02 жовтня 2012 року, актовий запис № 2412, покликаючись на припинення сімейних відносин.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2024 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 27 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про надання сторонам строку для примирення, з метою зберегти сім'ю.
Позивач щодо вказаного клопотання категорично заперечила, збереження сім'ї вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов наступного висновку.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).
Згідно зі ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 643/5316/18 та від 20 липня 2020 року у справі № 349/1031/17 встановлено, що примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Вирішуючи клопотання сторони відповідача про надання строку для примирення суд ураховує, що позов про розірвання шлюбу подано у серпні 2024 року, тобто протягом п'яти місяців відповідач мав можливість вживати заходи для примирення із позивачем, однак відомості про здійснення таких у суду відсутні, беручи до уваги позицію позивачки, яка категорично заперечує щодо примирення, оскільки вважає збереження сім'ї неможливим та таким, що суперечить її інтересам, а тому подане клопотання є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.240, 258-261 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання сторони відповідача про надання строку для примирення відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та в апеляційному порядку не оскаржується.
Повне судове рішення складено 22 січня 2025 року.
Суддя Галина ШАШУРІНА