Справа №464/2009/24
пр № 2-ві/464/1/25
20 січня 2025 року м. Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Мичка Б.Р. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,
у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про зобов'язання укласти публічний договір.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді, в якій просить відвести суддю Бойко О.М. від розгляду справи №464/2009/24.
Заяву обґрунтовує заінтересованістю судді Бойко О.М. у результатах розгляду справи та порушенні порядку визначення судді для розгляду справи. Зазначає, що суддею Бойко О.М. під час розгляду справи допущено ряд процесуальних порушень, що свідчить про її зацікавленість, зокрема, суддею призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження, хоча справа не є малозначною. Питання щодо спрощеного провадження вирішувалось без його участі, також суддею не прийнято його заяву про збільшення позовних вимог, що свідчить про те, що суддя діє в інтересах відповідача. Враховуючи неведене, для забезпечення умов, за яких у заявника не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, вважає, що суддя не може брати участь у розгляді даної справи та підлягає відводу.
Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова (головуючий - суддя Бойко О.М.) від 20 січня 2025 заяву ОСОБА_1 про відвід визнано необґрунтованою та передано таку для визначення складу суду для вирішення питання про відвід згідно із вимогами ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025, заяву про відвід передано для розгляду судді Мичка Б.Р.
Відповідно до ч.7 ст.40 ЦПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Враховуючи строки розгляду заяви про відвід, таку розглянуто у відповідності до ч.8 ст.40 ЦПК України без повідомлення учасників справи, відтак згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді, приходжу до такого висновку.
Перелік підстав відводу (самовідводу) судді визначено ст. 36 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
При розгляді даної заяви, суд враховує висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 17 липня 2020 року у справі № 826/11409/17. У вказаній справі, Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної. Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку заяві про відвід, суд ураховує положення ч.5 ст.12, ч.2 ст.214 ЦПК України, за якими, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків; головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Частиною 4 стаття 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
У поданій заявником заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про її зацікавленість у цій справі. Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Бойко О.М. чи її необ'єктивність не встановлено. Прийняття суддею будь-яких рішень при розгляді цивільної справи є його прямим обов'язком, а незгода заявника з такими не зумовлює відвід судді.
З огляду на наведене, у задоволенні заяви слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.36, 40, 260 ЦПК України, -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Бойко О.М. від розгляду цивільної справи №464/2009/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про зобов'язання укласти публічний договір - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та в апеляційному порядку не оскаржується.
Повне судове рішення складено та підписано 20 січня 2025 року.
Суддя Б.Р. Мичка