печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50559/23-к
пр. 1-кс-8560/24
01 квітня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за клопотанням ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 22019101110000127 від 23.08.2019 та повернення вилученого майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотанням ОСОБА_3 , відповідно до вимог якого заявник просить закрити кримінальне провадження № 22019101110000127 від 23.08.2019 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, та повернути вилучене майно.
Особа, що звернулася із клопотанням в судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду клопотання повідомлена належним чином.
Прокурор та/або слідчий у судове засідання не з'явились, про розгляд клопотання повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, що оскарженню підлягають такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового провадження, як бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки; рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу; рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування; повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - вказаний перелік є вичерпним.
Частиною 1 статті 36, частиною 5 статті 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Наряду з вказаним, слід відмітити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 2 статті 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 22019101110000127 від 23.08.2019.
Разом з цим, вимоги клопотання щодо повернення вилученого майна задоволенню не підлягають, оскільки ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26.02.2019 надано дозвіл на проведення обшуку, з метою відшукання та вилучення предметів та речей, зокрема майна, яке просить повернути адвокат ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 219, 234, 236, 284, 303, 309, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотанням ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 22019101110000127 від 23.08.2019 та повернення вилученого майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1