Справа № 756/11491/24
Номер провадження № 1-кп/756/815/25
20 січня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 27.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050002085, у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Овлаші, Роменського району, Сумської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 24.06.2024, близько 13:00 год., ОСОБА_4 перебував за адресою м. Київ, вул. Прирічна, 13, де побачив ОСОБА_5 , в якого при собі був мобільний телефон марки «Realme», моделі «6 4/128 Гб», та портативна акустична колонка марки «JBL», моделі «Charge 5». У ОСОБА_4 , який побачив вказане майно ОСОБА_5 , виник умисел на викрадення наведеного майна.
Реалізуючи вказаний умисел, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу та з корисливих мотивів, таємно викрав майно, що належить ОСОБА_5 , а саме вказаний мобільний телефон та портативну акустичну колонку.
Після вчинення крадіжки, ОСОБА_4 залишив місце події, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Під час досудового розслідування встановлено, що вартість мобільного телефону марки «Realme», моделі «6 4/128 Гб», складає 3 050 грн 00 коп., а портативної акустичної колонки марки «JBL», моделі «Charge 5», 3 348 грн 67 коп., що в сумі складає 6 398 грн 67 коп.
У зв'язку з чим ОСОБА_4 своїми діями спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 6 398 грн 67 коп.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене в умовах воєнного стану.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільненням від його відбуття з випробувальним строком на 1 рік відповідно до положень статей 75, 76 КК України. При цьому прокурор просила урахувати, що обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що 24.06.2024, близько 13:00 год., він разом із потерпілим ОСОБА_5 знаходились за адресою м. Київ, вул. Прирічна, 13. Коли потерпілий заснув, він, знаючи, що потерпілий має при собі акустичну колонку та телефон, узяв їх так, що потерпілий не побачив. Після чого це майно здав в ломбард, а гроші витратив на власні потреби.
Злочин учинив через тяжкий матеріальний стан, бо на той час в нього були кошти на їжу та власні потреби. Наразі він працевлаштувався. Має хоч і не значний, але стабільний щоденний дохід. У зв'язку з чим просить надати шанс виправити свою поведінку без призначення покарання в виді позбавлення волі.
2.1.3. Потерпілий в судові засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду судового провадження був повідомлений належним чином. Між тим сторони судового провадження щодо розгляду провадження за відсутності потерпілого не заперечували.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавленим права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.
3.2. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
3.3. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме технічні пристрої (мобільний телефон, портативна акустична колонка), з метою отримання коштів на власні потреби через тяжкий матеріальний стан.
Суд також бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має професійно-технічну освіту, але на час вчинення кримінального правопорушення не працював.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено.
4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання в виді позбавлення строком на 5 років, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 1 рік.
4.5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1 Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявляли клопотання про застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
5.3. Процесуальні витрати, а саме витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/48174-ТВ від 27.08.2024 у розмірі 1893 грн 20 коп., відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Процесуальні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/48174-ТВ від 27.08.2024 у розмірі 1893 грн 20 коп. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1