Справа № 462/416/25
22 січня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третя Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Борисевич Н.М. звернулася до Залізничного районного суду м. Львова із заявою, у якій просить встановити факт прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружиною ОСОБА_3 ; встановити факт одноособового прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 її донькою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Подана заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються в порядку окремого провадження.
Згідно ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду таких справ встановлені розділом IV ЦПК України.
Згідно вимог ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Як вбачається із змісту поданої зави, заявник вказав, що для спадкування ним частини спадщини після смерті його мами ОСОБА_4 необхідно встановити факти прийняття спадщини, при цьому, вказав, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлюється відповідно до ЦК України РСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_2 , а факт одноосібного прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 обґрунтовує тим, що на момент смерті ОСОБА_3 з нею не проживали інші спадкоємці, а тому донька була єдиною спадкоємицею.
Однак, матеріали заяви не містять доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Так, згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно правового висновку викладеного у постанові ВС від 25.03.2020 року у справі № 305/235/17, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого, самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживали разом з ним; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанову ВС від 03.03.2021 року у справі № 747/467/18 вбачається те, що Верховний Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) зроблено висновок про те, що державна реєстрація спадкоємця у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.
Частина 3 статті 1268 ЦК України (як і стаття 549 ЦК УРСР) вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61 -39308св 18), від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц (провадження № 61-11488св21).
Таким чином, вимоги ст. 318 ЦПК України заявником не виконано, оскільки заявник не вказав відомостей про неможливість одержання або відновлення документів, що посвідчують факти, які просить заявник встановити, не зазначив доказів, що підтверджують вказані обставини та не додав докази, що підтверджують викладені у заяві обставини і довідки про неможливість відновлення втрачених документів.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до змісту ст.185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 175, 185, 293, 294, 318 ЦПК України,
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Третя Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали - 5 /п'ять/ днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання заявником /представником заявника/ ухвали.
Роз'яснити заявнику /представнику заявника/, що у разі не усунення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя: Бориславський Ю. Л.