ЄУН №337/6610/24 Провадження №2-а/337/4/2025
21.01.2025 м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Мальованого В.О., за участю секретаря Крижко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
12.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м.Запоріжжя з вказаним позовом, в якому просить поновити строк на оскарження постанови №738 від 09.07.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення - штрафу в сумі 17 000 грн. Визнати протиправною та скасувати постанову №738 від 09.07.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення - штрафу в сумі 17 000 грн. Провадження по справі закрити. А також стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору. Позов мотивовано тим, що 20.11.2024 року йому прийшло смс-повідомлення у застосунку Монобанк про блокування його банківського карткового рахунку. Після цього, він дізнався, що 11.09.2024 року головним державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Судаковим Едуардом Івановичем, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76008206 про примусове виконання постанови №738, винесеної 09.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 штрафу в розмірі 34 000 грн., в рамках якого було заблоковано його банківські карткові рахунки. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, позивачу стало відомо, що 09.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №738 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУАПЄ та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000, 00 грн. На сьогоднішній день, розмір штрафу збільшено до 34 000, 00 грн, оскільки позивач добровільно не сплатив штраф у встановлений законом строк. В описово-мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначено, що 02.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку в особливий період. Своїми протиправними винним діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 5 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 пп. 3.1, 3,2 глави 3 розділу ІІ Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 на розгляд даної справи про адміністративне правопорушення не з'явився, хоча згідно протоколу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки не повідомив. Вищезазначені висновки в оскаржуваній постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 суперечать фактичним обставинам, які мали місце під час розгляду справи. 01.07.2024 року ОСОБА_1 їхав автобусом разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 з м.Запоріжжя до м.Чернівці. На в'їзді в Чернівецьку область автобус зупинили прикордонники для огляду документів. У ОСОБА_1 був про собі паспорт громадянина України, повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 16.07.2024 року та довідка про те, що він є ОСОБА_4 . На той момент ОСОБА_1 пройшов ВЛК від ІНФОРМАЦІЯ_5 в 9-й міській лікарні і 16.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 мали прийти результати ВЛК. При перевірці документів прикордонники з'ясували, що у вказаній повістці не було номера і вони запропонували ОСОБА_1 вийти з автобуса. Після цього чоловік у військовій формі та двоє поліцейських відвезли ОСОБА_1 в табір для військових, де у нього вилучили мобільний телефон, та тримали, в коридорі, приблизно з 02-00 годин до 08-30 години. Потім ОСОБА_1 відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де тримали 4 години. Впродовж вказаних 4 годин працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 погрожували ОСОБА_1 фізичною розправою або відвезенням до військової частини чи на полігон без усяких ВЛК та іншої комісії. ОСОБА_1 відмовлявся пройти у них ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби під час мобілізації та відмовлявся підписувати документ про відмову пройти ВЛК, оскільки він на той момент вже пройшов ВЛК від ІНФОРМАЦІЯ_5 в 9-й міській лікарні і 16.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 мали прийти результати ВЛК, саме тому повістка була виписана на 16.07.2024 року. Крім того, ОСОБА_1 повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він, як Свідок Єгови, подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про заміну військової служби на невійськову цивільну службу, та показав довідку про те, що він є Свідком Єгови. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 подзвонили до ІНФОРМАЦІЯ_5 де їм повідомили, що за їх даними ОСОБА_1 почав проходити ВЛК. Після вказаних подій, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 відпустили ОСОБА_1 . Адміністративний протокол працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 в присутності ОСОБА_1 відносно нього не складали і ознайомитись з протокол ніхто не пропонував. Таким чином, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №738 від 09.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, є незаконною та безпідставною. У зв'язку з вищезазначеним, позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав. Ухвалою суду від 27.12.2024 року позовну заяву прийнято до судового розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за участю сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзову на позовну заяву. Відзиву від відповідача не надходило. Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, день та місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 299 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків. Судом встановлено, що 09.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №738 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 -1 КУАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000, 00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що 02.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив вказані правила військового обліку в особливий період. Своїми протиправними винним діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 5 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 пп. 3.1, 3,2 глави 3 розділу ІІ Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 на розгляд даної справи про адміністративне правопорушення не з'явився, хоча згідно протоколу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважні причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 цього Закону, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів;
процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Згідно з абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч. 3 ст. 33 Закону).
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 33 Закону).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП відповідальність передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представниками громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Водночас, статтею 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
За приписами ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі ст. 279 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) роз'яснює особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її права і обов'язки, заслуховує її пояснення, за її участю досліджує докази та вирішує клопотання.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, суд приходить до висновку про протиправність постанови №738 від 09.07.2024 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки вона є необґрунтованою, прийнята з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем відзиву на адміністративний позов не подано , будь-яких доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не надано.
Судом встановлено , що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП була розглянута та оскаржувана постанова винесена у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 09.07.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП мав з'ясувати причини неприбуття особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проте допустився формального підходу до вирішення цього питання, що свідчить про порушення права позивача на захист.
Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
В той же час, виносячи вказану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст.251 КУпАП, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог ст.7, 245, 252, 280, 283 КУпАП.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції.
Отже, суд вважає недоведеним належними та допустимими, об'єктивними та беззаперечними доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню, а судовий збір за подання адміністративного позову складає 605,60 грн., то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №738 від 09.07.2024 року про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення направити учасникам провадження.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: В.О. Мальований