Справа № 761/16698/23
Провадження по справі № 1-кс/752/105/25
іменем України
"15" січня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання представника власника майна ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №01-5541 від 21.01.2005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,-
за участю:
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,
власника майна - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
встановив:
13 листопада 2024 року з Київського апеляційного суду до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа 761/16698/23 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві про зняття арешту з майна, для розгляду слідчим суддею у порядку кримінального судочинства.
В порядку автоматичного визначення слідчого судді, який відбувся 06.12.2024, справу передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник власника майна - ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.03.1997 ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 . У 2005-2006 роках слідчим відділом Голосіївського районного управління ГУ МВС України у місті Києві здійснювалося досудове слідство у кримінальній справі стосовно ОСОБА_4 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Також представник зазначає, що з метою забезпечення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 та можливої конфіскації майна, яка передбачалася санкцією ч.4 ст.190 КК України на належну ОСОБА_4 квартиру накладено арешт. Між тим, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.05.2006 кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 повернуто на додаткове розслідування. У той же час, з даних відповіді Голосіївського УП ГУНП у місті Києві кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 для додаткового розслідування не надходила і досудове слідство Голосіївським УП ГУНП у м. Києві у даній кримінальній справі на даний час не здійснюється. З наданої Голосіївським районним судом м. Києва інформації встановлено, що після 15.05.2006 кримінальна справ стосовно ОСОБА_4 на розгляд суду не надходила. Враховуючи період часу, який минув з моменту вчинення ОСОБА_4 інкримінованих дій - більше 20 років, а також відсутність даних про те, що вищезазначена кримінальна справа розглянута судом або закрита органом досудового розслідування, або ж у ній продовжує здійснюватися досудове розслідування, вважає, що потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення, як арешт майна, відпала потреба. Наявність арешту перешкоджає мирно володіти належним йому майном, розпоряджатися та користуватися ним.
Представник власника майна, посилаючись на висновки Київського апеляційного суду м. Києва, які викладені в постанові Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, яким скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року й закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про зняття арешту з майна, значний час, який сплив з часу подій, щодо якого проводило досудове слідство, просить скасувати арешт з квартири його довірителя, оскільки іншим чином права ОСОБА_4 на мирне володіння майном поновити неможливо. Він зміг здобути лише копію постанови слідчого, яким накладено арешт.
Власник майна ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримав.
Прокурор не заперечувала проти скасування арешту з майна ОСОБА_4 , оскільки потреба у його подальшому застосуванні дійсно відпала, з огляду на те, що з моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_4 дій минуло більше 20 років та відсутність даних про те, що досудове слідство у даній кримінальній справі досі триває або, що справу розглянуто по суті судом.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи представника власника майна та прокурора, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю, який має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві здійснювалося досудове слідство у кримінальній справі № 01-5541 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві ОСОБА_7 від 24.03.2005 у кримінальній справі № 01-5541 накладено арешт на належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 та можливої конфіскації майна ОСОБА_4 , яка передбачена санкцією ч.4 ст. 190 КК України.
З копії договору купівлі-продажу від 14.03.1997 встановлено, що ОСОБА_4 є власником кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 07.07.2021, реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора 25.03.2005 в 14:27:57 за № 1805631 зареєстровано обтяження: арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова б/н, 24.03.2005, Голосіївське районне управління головного управління МВС України в м. Києві, об'єкт обтяження: кв. АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 .
З відповіді Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 19.07.2023 № 11335/125/47-2023 встановлено, що у провадженні СВ Голосіївського РУГУМВС України у м. Києві перебувала кримінальна справа № 01-5541 від 21.01.2005 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Справа з обвинувальним висновком направлена до Голосіївського районного суду м. Києва та до Голосіївського УП не поверталась.
З відповіді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.08.2021 вих. № 1-339/06, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.05.2006 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 (позивач) за ч. 4 ст. 190 КК України повернуто на додаткове розслідування. Згідно даних алфавітних покажчиків за період з 01.01.2006 по 31.12.2010 та даних автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство 3» за період з 01.01.2011 по 04.08.2021 справа до Голосіївського районного суду м. Києва не надходила та судом не розглядалась.
Згідно листа Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 19.08.2021 № 11633/125/47/03-21, кримінальні справи відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у базі ЄРДР не значаться. Роз'яснено позивачу, що з приводу скасування накладеного арешту на квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , він може звернутися до будь-якого районного суду.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.08.2021 у справі № 752/18415/21 (провадження № 1-в/752/245/21 (суддя: ОСОБА_8 ) відмовлено у скасуванні арешту накладеного постановою бн, 24.03.2005 Голосіївського РУГУМВС України в м. Києві з причин відсутності у суду підстав вирішити питання про скасування арешту майна накладеного в рамках кримінальної справи за правилами КПК 1960 року.
У травні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві, у якому просив скасувати арешт, накладений постановою Голосіївського РУГУ МВС України в місті Києві від 24 березня 2005 року на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2023 позовну заяву ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про скасування арешту майна передано на розгляд Деснянського районного суду м. Києва.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року позов ОСОБА_4 задоволено, скасовано арешт, накладений постановою б/н 24 березня 2005 року Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві, на квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2023 року й закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про зняття арешту з майна.
Роз'яснено ОСОБА_4 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами кримінального судочинства та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.09.2024 клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про направлення справи за встановленою підсудністю задоволено. Справу № 761/16698/23 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про зняття арешту з майна, передано до Голосіївського районного суду міста Києва для розгляду слідчим суддею у порядку кримінального судочинства.
Надаючи оцінку правомірності обмеження (подальшого обмеження) власника нерухомого майна ОСОБА_4 можливості реалізації ним права вільного володіння, користування та розпорядження належними їй майном, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону
Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
У силу ст. 2 КПК України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Главою 2 КПК України встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9), недоторканність права власності (ст. 16).
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 зазначила, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.
У постановах Великої Палати Верховного Суду України від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц викладений правовий висновок та зазначено, що в разі накладення арешту за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні, здійснюються за правилами КПК України 2012 року.
Частиною 1 статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 КПК України питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина 1 статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина 4 статті 174 КПК України 2012 року).
Частини 3, 4 статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Даних про те, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрито, не здобуто.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) був наданий правовий висновок про те, що у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 1960 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє не закрито, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що арешт майна, питання про скасування якого порушується у позовній заяві, накладений постановою слідчого у межах кримінальної справи № 01-5541 від 21 січня 2005 року за обвинуваченням ОСОБА_4 .
За змістом відповідей Голосіївського УП ГУНП у місті Києві та Голосіївського районного суду міста Києва кримінальна справа № 01-5541 від 21 січня 2005 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за частиною 4 статті 190 КК України повернуто Голосіївським районним суду міста Києва на додаткове розслідування, однак до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві не поверталася.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена кримінальна справа розглянута судом або закрита органом досудового розслідування, або ж у ній продовжує здійснюватися досудове розслідування.
Відповідно до указаних відповідей суду та управління поліції в автоматизованій системі документообігу суду та у базі ЄРДР відсутні відомості щодо кримінальної справи № 01-5541 відносно ОСОБА_4 .
На момент розгляду даного клопотання стороною обвинувачення слідчому судді не надано доказів того, що подальше перебування майна ОСОБА_4 під арештом відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст. 132 КПК України.
З врахуванням вищевикладеного та позиції прокурора, яка не заперечувала про ти скасування арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що представником власника майна ОСОБА_9 доведено, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту належного ОСОБА_4 майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 .
За таких обставин слідчий суддя вважає, що клопотання представника власника майна ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
клопотання представника власника майна задовольнити.
Скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , накладений постановою старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві ОСОБА_7 № б/н від 24.03.2005 у кримінальній справі № 01-5541.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 20.01.2025 о 17 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1