Дата документу 22.01.2025
Справа № 334/481/25
Провадження № 2-а/334/22/25
про залишення позовної заяви без руху
22 січня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м.Запоріжжя Новікова Н.В., ознайомившись із матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки транспорту про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
встановив :
20.01.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до Державної служби України з безпеки транспорту, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення АВ № 00001066 від 09.10.2024 винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КупАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Вивченням даної позовної заяви встановлено, що її подано у порушення вимог чинного законодавства, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В порушення зазначених вимог, до позовної заяви додана лише частина оскаржуваної постанови серії АВ № 00001066 від 09.10.2024, відсутня частина постанови, в якій визначені реквізити сплати штрафу та відомості щодо направлення копії постанови позивачу, відомості щодо її отримання.
Таким чином позивачу слід надати суду повну копію постанови, з усіма визначеними законом реквізитами та копію для її направлення відповідачу.
Крім того, частиною 2 ст.286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду 20.01.2025 та оскаржує постанову серії АВ № 00001066 від 09.10.2024 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорту зафіксоване в автоматичному режимі, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 286 КАС України.
До позову додано заяву про визнання поважними причини пропуску строку на оскарження постанови та про поновлення строку на оскарження вказаної постанови, яка мотивована наступним.
19.12.2024 посадові особи Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі в телефонному режимі повідомили позивача, що їм надійшли дві постанови про накладання адміністративного стягнення зафіксоване в автоматичному режимі серія АВ №00001060 від 09.10.2024 та АВ №00001066 від 09.10.2024, які направлені на примусове виконання.
Позивач не був обізнаний про винесення вказаних постанов, оскільки на його адресу оскаржувана постанова не надходила.
Позивач посилається на блокування реєстрів Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі, внаслідок кібератаки, що позбавило працівників ВДВС можливості офіційно розпочати процедуру виконавчого провадження.
Позивач в очікуванні того, що реєстри будуть найближчим часом відновлені, прийняв рішення декілька днів зачекати і не подавати позовну заяву до суду, щоб посадові особи виконавчої служби могли офіційно відкрити виконавче провадженні і надати відповідну постанову про відкриття, в якості доказу того, що він дізнався про існування спірних постанов лише 19.12.2024 (в день кібератаки на Міністерство юстиції України).
Але, станом на 27.12.2024 реєстри так і не відновили свою роботу, тому чекати Позивач більше не став і звернувся до суду із позовною заявою, а також із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку саме по цим обґрунтуванням.
Позивач окремо звернув увагу на наступні важливі події.
27.12.2024 позивачем було складено позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови серія АВ №00001060 від 09.10.2024.
28.12.2024 дану позовну заяву Позивачем було направлено засобами поштового зв'язку до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Однак, станом на 13.01.2025 позовну заяву ніхто не забрав і згідно із правилами зберігання Укрпошти, таке поштове відправлення було повернуто відправнику (за закінченням терміну зберігання).
На підтвердження цього надано суду документальні докази: поштова накладна за трек номером 2500200060210 (дата відправки 28.12.2024); опис вкладення до поштового відправлення, з якого вбачається, що позовна заява про скасування постанов АВ №00001060 від 09.10.2024 та АВ 00001066 від 09.10.2024 була у вкладенні;
Копія поштового конверту з трек номером 2500200060210 (який вже повернувся назад за закінченням терміну зберігання);
Витяг із офіційного сайту Укрпошти по відстеженню поштових відправлень за трек номером 2500200060210.
Тож, усі ці докази у сукупності підтверджують, що Позивач порушив строки на звернення до суду з поважних причин, які не залежали від волі та можливостей Позивача.
Більш того, Позивач був позбавлений можливості вчасно отримати дані постанови АВ №00001060 та АВ №000001066 від 09.10.2024 внаслідок того, що вони були направлені на адресу, де Позивач не проживає фактично, в той час, як відповідно до приписів ст.14-3 КУпАП, такого роду постанови мають відправлятись за місцезнаходженням юридичної особи (так, як транспортний засіб зареєстрований за юридичною особою), а в даному випадку мова йде про різні адреси, і адреса юридичної особи знаходиться у м. Києві, а особиста адреса Позивача у м. Запоріжжі.
Саме внаслідок таких дій відповідача, позивач був позбавлений можливості вчасно дізнатись про наявність постанов та відповідно вчасно реалізувати своє право на захист своїх інтересів в судовому порядку, у зв'язку з чим просить поновити строк.
Проаналізувавши доводи заяви про поновлення строку та докази надані на її обґрунтування суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.286 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
В заяві позивач не зазначає день коли він отримав оскаржувану постанову, а посилається лише на те, що 19.12.2024 йому стало відомо про винесення даної постанови.
Незрозумілим є і твердження позивача про роботу реєстрів ДВС, відкриття виконавчого провадженні з виконання оскаржуваної постанови та питання поновлення строку на її оскарження.
Таким чином, позивачу слід зазначити коли (дату) він отримав оскаржувану постанову та надати документи, що це підтверджують.
Посилання позивача в заяві на те, що 27.12.2024 ним було складено позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови серія АВ №00001060 від 09.10.2024, не стосується оскарження постанови серія АВ №00001066 від 09.10.2024, а тому судом до уваги не приймається.
Посилання позивача на те, що направлений нам 27.12.2024 позов Ленінським районним судом м.Запоріжжя не було забрано з пошти, у зв'язку з чим його було повернуто, є безпідставними. Як вбачається з доданих документів (накладної Укршошти № 2500200060210 ) позивачем не зазначено адреса одержувача та невірно зазначений індекс, який не відповідає індексу, що міститься на сайті Судової влади України та Ленінського районного суду м.Запоріжжя. Згідно накладної № 2500200060210 позивач, передаючи відправлення до пересилання, підтвердив, що інформація в накладеній зазначена вірно. Таким чином, посилання позивача як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду, на неотримання Ленінським районним судом м.Запоріжжя його попереднього позову є безпідставним, оскільки позивачем попередній позов було направлено на невірну адресу, за що відповідальність несе саме позивач-відправник, а не отримувач. Крім того, судом враховано, що даний позов датований 16.01.2025, а не 28.12.2024, тобто до суду поданий новий позов.
Посилання позивача на те, що він був позбавлений можливості вчасно отримати постанову АВ №000001066 від 09.10.2024 внаслідок того, що вона була направлена на адресу, де Позивач не проживає фактично (без зазначення такої адреси), не підтверджується жодним доказом, і як було зазначено вище, у зв'язку з відсутністю копії доданої частини оскаржуваної постанови, суд позбавлений можливості встановити коли постанова направлялась позивачу, хто, коли і за якою адресою її отримав.
Посилання позивача на приписи ст.14-3 КУпАП, про направлення постанови за місцезнаходженням юридичної особи, є хибним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Суд наголошує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку на звернення в суд з даним позовом, на переконання суду, не спростовують факт пропуску строку звернення до суду, оскільки Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані".
За практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Проаналізувавши зазначені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що подана заява про поновлення процесуального строку звернення в суд, - є необґрунтованою та не підтвердженою належними доказами неможливості звернення до суду у відведений час, не містить доказів не можливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу конкретно позивачем.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
Судом не встановлено обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду в межах строку встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надати позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом надання повної копії постанови (а не її частини) та подачі до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, з наданням підтверджуючих доказів.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 268 КАС України, суддя,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки транспорту про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі серії АВ № 00001066 від 09.10.2024 - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подачі до суду: надання повної копії постанови (а не її частини) та подачі до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, з наданням підтверджуючих доказів.
Роз'яснити позивачу якщо зазначені недоліки заяви не будуть усунуті та вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд поверне позовну заяву.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. За правилами ст.294 КАС України, ухвала про залишення позовної заяви без руху окремо від рішення суду не оскаржується.
Суддя