Справа № 333/9216/24
Провадження № 2-а/333/26/25
17 січня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу №333/9216/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом, уточненим 11.11.2024 року з приводу допущеної описки в резолютивній частині позову при зазначенні реквізитів оскарженої постанови, в якому просив суд визнати неправомірними дії тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо винесення постанови і скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №718 від 11.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500,00 гривень, провадження по справі закрити. Позов обґрунтований тим, що 11.10.2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №718 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з тим, що 05.07.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 08-00 годину 08.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення призначення на особливий період, яку ОСОБА_1 отримав, про що свідчить його підпис у розписці, проте у визначений у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про причини неявки не повідомив; своїми діями порушив обов'язок громадян з'являтися за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для визначення їх призначення на особливий період, встановлений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказану постанову позивач вважає протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглянута без участі позивача і його представника, які прибули вчасно. Крім того, сплинув строк, передбачений ст.38 КУпАП, так як в розшук позивача було подано 08.07.2024 року. Форма повістки і порядок її видачі і вручення не відповідають вимогам Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року. У повістці не було зазначено конкретної мети прибуття. За місцем проживання позивач має обліковуватися в ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 він ніколи не перебував. Повістка заповнювалась на місці зупинки позивача. Позивач розписався про отримання повістки, але саму її не взяв, оскільки вважав її незаконною. До протоколу не було додано корінець повістки, з якого б вбачалось, що саме позивачу була вручена повістка. З серпня 2024 року позивач оформлював документи по догляду за ОСОБА_3 , як підставу для отримання відстрочки від мобілізації. Протокол про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою на те особою.
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25.10.2024 року відкрито провадження по адміністративній справі, постановлено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
08.11.2024 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 постанова №718 від 18.12.2023 року не виносилася.
Позивач та його представник, будучи повідомленими судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав через канцелярію заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Скористався своїм правом на надання відзиву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.
Постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №718 від 11.10.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 гривень (а.с.19).
За змістом оскаржуваної постанови 05.07.2024 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 08-00 годину 08.07.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення призначення на особливий період, яку ОСОБА_1 отримав, про що свідчить його підпис у розписці, проте у визначений у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про причини неявки не повідомив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов'язок громадян з'являтися за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для визначення їх призначення на особливий період, встановлений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
З аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Невиконання такого обов'язку в особливий період тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КпАП України.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення через свого керівника. При цьому відповідними повноваженнями, як свідчить аналіз Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, наділені не лише територіальні центри комплектування та соціальної підтримки із статусом юридичної особи, а й їх відокремлені підрозділи попри відсутність у них статусу юридичної особи.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З урахуванням наведеного, відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_2 статусу юридичної особи не виключає його можливість бути відповідачем в адміністративному суді, де він виступає як суб'єкт владних повноважень, чиє рішення за правилами ст. 286 КАС України є предметом оскарження.
За правилами ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою у встановлений строк.
При цьому, відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.
КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
З матеріалів справи слідує, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений в розпорядженні строк.
Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня.
Таким чином, датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення є 08.07.2024 року, коли позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП винесена 11.10.2024 року, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
За положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Аналізуючи наведене, на час винесення оскарженої постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, відтак оскаржена позивачем постанова підлягає скасуванню, через що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Щодо вимог про визнання неправомірними дії тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо винесення постанови суд зазначає, що скасування постанови у відповідності на наведених вище приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України є достатнім та належним способом захисту прав особи у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відтак правові підстави для задоволенні відповідної частини позовних вимог відсутні.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків, що оскаржувану постанову слід скасувати із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення №718 від 11.10.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.
Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 17 січня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков