Справа № 331/4937/24
Провадження № 1-кс/331/2159/2024
08 листопада 2024 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Запоріжжі скаргу ОСОБА_3 , подану в порядку статті 206 КПК України, на дії службових осіб Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор»,
До слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 , подана в порядку статті 206 КПК України, на дії службових осіб Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (а.с.1).
В обґрунтування скарги заявником зазначено, що на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя він перебуває під вартою у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» № 10. При цьому, заявник скаржиться на нелюдські умови його тримання та погану їжу у вказаній вище установі, вживання якої принижує його честь як мусульманина. Посилаючись на те, що стан його здоров'я в небезпеці, заявник просить слідчого суддю швидко відреагувати.
Слідчий суддя, дослідивши вказану скаргу, прийшов до наступного висновку.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально - виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення», слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу статті 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка поміж іншим здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».
Пункт 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язує прокурора діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На прокуратуру, серед іншого, покладено функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).
За загальним правилом, наведеним у частині другій статті 26 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв'язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах.
Отже, аналізуючи вищезазначене, враховуючи обов'язок суду щодо захисту прав людини (ст. 206 КПК України), дотримуючись положень ч. 6 ст. 9 КПК України та закріпленого статтею 8 КПК України принципу верховенства права, слідчий суддя вважає за необхідне відреагувати на подану заявником ОСОБА_3 скаргу з метою дослідження фактів, викладених у скарзі, дотримання прав останнього, та доручити посадовим особам Запорізької обласної прокуратури провести перевірку скарги ОСОБА_3 щодо фактів викладених заявником у скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 206, 309, 369-372, 376, 395 КПК України,
Скаргу ОСОБА_3 , подану в порядку статті 206 КПК України, на дії службових осіб Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», задовольнити.
Доручити посадовим особам Запорізької обласної прокуратури в порядку ст. 206 КПК України провести перевірку обставин, про які зазначив заявник ОСОБА_3 у своїй скарзі щодо умов його тримання і харчування у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Про результати перевірки повідомити слідчого суддю Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 .
Копію ухвали направити для виконання до Запорізької обласної прокуратури і заявнику ОСОБА_3 для відома.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1