Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"13" грудня 2007 р. Справа № А6/551-07
11.20 год.
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Поднебєс О.В.
розглянувши адміністративну справу № А6/551-07
за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Біла Церква
до Військової частини А-2309
про стягнення 21 746,05 грн.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Горевалова С.С. (дов.№375 від 11.12.2007р.)
Шикаренко І.І.(дов.№374 від 11.12.2007р.)
Обставини спору:
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Військової частини А-2309 (далі - відповідач) про стягнення 21 746,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами пункту 2.3 статті 2 та підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. з огляду на те, що загальна сума заборгованості Військової частини А-2309 перед бюджетом становить 21 746,05 грн., яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Представник відповідача без поважних причин в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи ухвалою суду від 26.11.2007р не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується реєстрами відправки вихідної рекомендованої кореспонденції суду від 28.11.07р. за № 1491.
Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутністю відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
встановив:
Військова частина А-2309, як платник податків та інших обов'язкових зборів взята на облік в Білоцерківській ОДПІ 25.09.1997р. №936.
Згідно довідки Білоцерківської ОДПІ від 05.07.07р. №40563/273/24-0 Військова частина А-2309 має заборгованість по платежах до бюджету в сумі 21 746,05 грн., в тому числі: по податку з власників транспортних засобів основний платіж -20821,12 грн; пеня -924,93 грн.
Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Білоцерківською ОДПІ 27.02.2007р. виставлено відповідачу першу податкову вимогу № 1/57 на загальну суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням в розмірі 29 443,41 грн., яка була надіслана поштою з повідомленням про вручення.
Оскільки податковий борг, виставлений в першій податковій вимозі був частково сплачений боржником, 04.05.2007р. Білоцерківською ОДПІ виставлено Військовій частині А -2309 другу податкову вимогу №2/123 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями 28 204,42 грн., яка також була надіслана відповідачу поштою з повідомленням про вручення.
Враховуючи часткову сплату Військовою частиною А-2309 податкового боргу в сумі 6 458,37 грн., податковий борг станом на 04.07.2007р. становить 21 746,05 грн.
Відповідно до ввідної частини Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Приписами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.
Також Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначений і порядок погашення податкового боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням та порядок звернення стягнення на активи платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням. Зокрема, приписами підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку, обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Представник відповідача подав до суду заперечення від 12.12.2007р. за № 1431, в якому зауважив наступне:
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року № 697 майно збройних сил України є об'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності, а згідно частини першої статті 32 зазначеного Закону майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.
Відповідно статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні громадяни та особи без громадянства. Які мають зареєстровані в Україні згідно чинним законодавством власні транспортних засобів. Законних підстав для сплати зазначеного виду податку немає.
Відповідно до вимог частини другої ст.14 Закону України «Про Збройні сили України» земля, вода, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами. Установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.
Статтею 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» установи та організації Міністерства оборони України не звільняються від сплати податку, але відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Податковий борг Військова частина А - 2309 по податку з власників транспортних засобів в сумі 21746,05 грн. визнати таким, що підлягає списанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя Маляренко А.В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -21.12.2007 року.