Справа № 309/486/24
Провадження № 1-кп/309/33/24
22 січня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023071050000680 від 17.11.2023 року відносно :
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , освіта вища, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 345 КК України , -
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_5
Судом визнано доведеним, що 16 листопада 2023 року, працівник Державної прикордонної служби України, органи якої, згідно статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» являються правоохоронними, а саме начальник відділу аеро-розвідки та протидії безпілотних літальних комплексів ОСОБА_6 , згідно відповідного графіку чергувань, перебуваючи у однострої працівника Державної прикордонної служби, ніс службу у добовому наряді на території контрольованого посту №27 (ПП КРП) прикордонний знак № НОМЕР_1 «ТИЛ», Прикордонного загону, військової частини № НОМЕР_2 , розташованого біля мосту через річку Тиса в смт. Вишково. Близько 18:00 години ОСОБА_6 здійснював перевірку та ідентифікацію осіб на території контрольованого посту та транспортного засобу марки «Форд» моделі «Мондео» номерний знак НОМЕР_3 в якому перебував ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_3 відмовився назвати свої анкетні дані з метою унеможливлення ідентифікації його особи, почав ображати ОСОБА_6 нецензурною лайкою, принижуючи його честь та гідність, почав висловлювати погрози вбивством та фізичною розправою прикордоннику ОСОБА_6 , а саме говорив що пристрелить останнього та спричинить йому тілесні ушкодження, після чого вийшовши з вищевказаного автомобіля, поводив себе агресивно відносно ОСОБА_6 та почав його штовхати, на будь які зауваження ОСОБА_6 припинити протиправні дії ОСОБА_3 не реагував.
Не зупиняючись на цьому, ОСОБА_3 діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, діючи з мотивів неповаги до працівників правоохоронних органів та нехтування громадським порядком, достовірно знаючи, що перед ним знаходиться працівник Державної прикордонної служби України, органи якої, згідно статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» являються правоохоронними, який перебував у однострої прикордонника та ніс службу у добовому наряді, з метою залякування, погрожуючи фізичною розправою та вбивством ОСОБА_6 , принижуючи його честь та гідність, виражаючи в його сторону нецензурні слова, витягнув з автомобіля марки «Форд» моделі «Мондео» номерний знак НОМЕР_3 стартовий пістолет марки «RЕTAY», яким почав розмахувати перед ОСОБА_6 та здійснив один постріл вгору, що викликало в ОСОБА_6 відчуття страху за власне життя та здоров'я, а також життя та здоров'я інших осіб, сприйнявши дану погрозу як реальну, та з метою збереження життя та здоров'я, використовуючи спеціальний засіб у вигляді кайданок здійснив затримання ОСОБА_3 .
В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз'яснення йому обвинувачення, свою вину у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 345 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся . Суду ствердив, що він дійсно 16.11. 2023 р. біля 18 год. 00 хв. перебував в якості пасажира в автомобілі «Форд» моделі «Мондео» в якому їхав в смт. Вишково. На КПП, який знаходиться перед мостом в смт. Вишково автомобіль було зупинено представниками прикордонної служби. На прохання представника прикордонної служби пред'явити свої документи , що посвідчують особу він повідомив, що документів у нього немає, однак є документи в додатку «ДІЯ» , однак телефон сів, і його треба підзарядити . Після цього у нього з прикордонником виник словесних конфлікт, під час якого він дістав з автомобіля стартовий пістолет , яким вистрелив у повітря, після чого його було затримано. Про вчинене відверто дуже шкодує, просить суд суворо не карати.
В судовому засіданні будучи допитаним у відповідності до вимог положень ст. 352-353 КПК України , потерпілий ОСОБА_6 суду ствердив , що 16.11.2023 р. близько 18 год. під час несення служби у добовому наряді на території контрольованого посту №27 (ПП КРП) прикордонний знак № НОМЕР_1 «ТИЛ», Прикордонного загону, військової частини № НОМЕР_2 , розташованого біля мосту через річку Тиса в смт. Вишково був зупинений автомобіль «Форд» моделі «Мондео» Після зупинки водій автомобіля вступив з ним у суперечку, після чого він повідомив , що автомобіль буде заблокований у русі. У дану суперечку також вступив і підсудний , який під час суперечки з салону автомобіля витяг пістолет, яким здійснив постріл, після чого даний пасажир був затриманий.
Підсудний згідний з доказами зібраними відносно нього органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому злочині повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
Покази ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, за вище встановлених обставин.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.345 КК України оскільки він своїм діями вчинив погрозу вбивством та насильства щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків .
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Відповідно до ст.. 12 КК України кримінальне правопорушення , яке передбачено ч. 1 ст. 345 відноситься до нетяжких злочинів
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами , які пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття.
Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Відповідно до досудової доповіді, складеної Тячівським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 29 травня 2024 року, на підставі характеризуючих даних, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб.
Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підсудного, а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, зробив переоцінку своєї поведінки, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимий, враховуючи досудову доповідь від 29.05.2024 р. суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання підсудного без відбування покарання і звільнення його від покарання, з випробуванням, тобто застосувати до підсудного ст. 75 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що, незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що, хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні слід стягнути з ОСОБА_3 .
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію майна - стартового (шумового) пістолету марки « RETAY Х1 Satin» та стартового пістолетного патрону центрального бою.
Арешт , який накладений на автомобіль марки « Форд» моделі «Мондео» д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 , на стартовий пістолет « RETAY Х1 Satin» та стартовий пістолетний патрон центрального бою, який накладений відповідно до ухвали слідчого судді від 20 листопада 2023 року слід скасувати.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченому не обирався та, враховуючи вимоги ст. ст. 131-132, 177, 178 КПК України не убачає підстав для його визначення на цей час.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в два роки , не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ст.. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме 22 січня 2025 року.
Арешт , який накладений на автомобіль марки «Форд» моделі «Мондео» д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 , на стартовий пістолет « RETAY Х1 Satin» та стартовий пістолетний патрон центрального бою, який накладений відповідно до ухвали слідчого судді від 20 листопада 2023 року - скасувати.
Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - автомобіль марки «Форд» моделі «Мондео» д.н.з. НОМЕР_3 , який приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 29 грудня 2023 р., і який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 - залишити на зберіганні у ОСОБА_3 .
Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - відеоматеріал записаний на диск DVD-R ємністю 4,7 GB, а саме чотири відеофайли з нагрудної боді-камери № 1014610699051 та № DM 3862, що має функцію відеозапису, яка 16.11.2023 р. перебувала у користуванні поліцейського Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та належить Хустському РУП ГУНП в Закарпатській області, які приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 20 листопада 2023 р., і які знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна - стартового (шумового) пістолету марки «RETAY Х1 Satin» та стартового пістолетного патрону центрального бою.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця АДРЕСА_1 , на користь ГУК у Закарпатській області /Ужгородська тг/24060300 код ЄДРПОУ: 37975895 Казначейство України р/р UA 658999980313070115000007493 - 1893 грн. 20 коп. за проведення експертизи № СЕ -19/107-23/12166-БЛ від 18.12.2023 р.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1