Справа № 308/430/25
1-кс/308/206/25
13 січня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гать Берегівського району Закарпатської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючого в цивільному шлюбі, на утриманні неповнолітня дитина, не судимого, громадянина України, українця, військовослужбовця військової служби призваного за мобілізацією, солдат резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140160000279 від 24.06.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №119 від 19.04.2024 солдата ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19.04.2024 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду солдат резерву запасної роти.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з дня відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу.
Так, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним за мобілізацією, та перебуваючи на посаді солдат резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньоїслужби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, через особисту недисциплінованість, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, 29.04.2024 о 09 год. 00 хв. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та був незаконно відсутній на військовій службі по теперішній час, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
08.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 ККУ.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків та іншими матеріали в сукупності.
Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, виникла необхідність в затримані з метою приводу та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
Необхідність у продовженні застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою викликана тим, що наявні ризики, у зв'язку з якими до нього необхідно застосувати відповідний запобіжний захід.
Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_4 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_4 , зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Вчиняти інші кримінальні правопорушення, або продовжити вчиняти правопорушення в якому підозрюється. Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У випадку засудження ОСОБА_4 , за вчинення особливо тяжкого злочину, до якого може бутизастосовано виключно покарання у вигляді реального позбавлення волі до 12 років. Так у ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у туму числі характер та тяжкість інкримінованого злочину/
Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Окрім іншого, прошу суд звернути увагу на те, що ОСОБА_4 , являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні.
Водночас варто зауважити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Так, необхідно звернути увагу, що одним із завдань кримінального провадження, закріпленого у ст. 2 КПК України, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
У контексті наведеного необхідно зазначити, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе іншим чином сприяти неможливістю встановлення об'єктивної істини в кримінальному провадженні, перешкоджаючи у такий спосіб кримінальному провадженню.
При цьому потрібно зазначити, що настання наслідків, передбачених ст. 177 КПК України, не відбулися з причин їх зменшення, позаяк щодо ОСОБА_4 ,. діяв запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який унеможливлював спроби вчинити дії, вказані у ст. 177 КПК України.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.01.2025 включно, із визначенням розміру застави в розмірі 35 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Постановою керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури від 06.01.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024140160000279 від 24.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, до 3 (трьох) місяців, тобто до 08.02.2025 року включно..
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, в судовому засіданні до матеріалів справи додав постанову про продовження строку досудового розслідування.
Захисник обвинуваченого., в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора стосовно продовження строку тримання під вартою обвинуваченому просив відмовити в його задоволенні, заявив про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Суд, заслухавши пояснення, думку прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі наведеного, суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та подальшого продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які у сукупності з іншими встановленими обставинами виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, тому підстави для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 , під вартою наявні та актуальні, а продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є доцільним, оскільки саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у межах строку досудового розслідування, а саме до 08 лютого 2025 року, обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1