Справа № 694/3431/24 Провадження №1-кп/694/81/25
Вирок
20.01.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження№№12024255310000624 від 20.12.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чичиркозівка, Звенигородського району, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого з середньою освітою, не працюючого, інвалідом, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не являється, неповнолітніх, малолітніх дітей, осіб похилого віку на утриманні не має, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого.
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
з участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_4 20.12.2024 близько 03 год. 00 хв., перебуваючи в кімнаті спальні жилого будинку АДРЕСА_1 діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, під час словесного конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_5 , яка являється йому рідною сестрою (у розумінні п. 11 ч. 2 ст. З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), вчиняючи правопорушення пов'язане з домашнім насильством завдав кулаком правої руки один удар в ділянку лівого вуха ОСОБА_5 , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій вушній раковині, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до висновку експерта №205-9-01/413 від 23.12.2024.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, а також погрози вчинення таких діянь. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Отже, своїми умисними діями ОСОБА_4 згідно до ст. 1,3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав в повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред'явлено в обвинуваченні, та пояснив, що дійсно за вказаних в обвинувальному акті обставинах вчинив вказаний кримінальний проступок.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що до неї завітала подруга, вони разом трохи посиділи, ОСОБА_5 задрімала та прокинулася від удару в область обличчя. Вдарив її брат, якому не сподобався гучний храп. На даний час вони помирилися, претензій до нього потерпіла не має.
Показання ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини.
ОСОБА_4 письмово підтвердив, що наслідки застосування ч.3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі, відомі, визнаючи обставини скоєного кримінального правопорушення, він діє вільно, без стороннього тиску.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується як його показаннями, наданими в судовому засіданні, так і доказами, зібраними органами досудового розслідування, і які він визнав в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення є доведеним.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку та його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він офіційно не працює, але отримує тимчасові заробітки, за даними наявної документації на обліку в Звенигородському наркологічному кабінеті не перебуває, стоїть на обліку у лікаря-психіатра, що свідчить про його осудність, має місце реєстрації та проживання, раніше не судимий.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах, встановлених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Матеріальна шкода не завдана.
Речові докази відсутні.
Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд
засудив:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Матеріальна шкода не завдана.
Речові докази відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1