Справа № 304/41/25 Провадження № 3/304/32/2025
21 січня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, комірника у ТОВ «Аква Поляна», особи з інвалідністю третьої групи,
за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
07 січня 2025 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 145561 від 29 грудня 2024 року за частиною другою статті 204-1 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній 29 грудня 2024 року близько 17.10 год був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці населеного пункту Дубриничі на відстані 8 000 м до державного кордону на напрямку 198 прикордонного знаку за вчинення спроби незаконного перетину державного кордону з України у Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 , чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що наміру незаконно перетинати кордон у нього не було, при цьому показав, що у день події він їхав на кордон зустрічати доньку. При цьому повідомив, що він є особою з інвалідністю третьої групи, має дійсний паспорт для виїзду за кордон та неодноразово здійснював законний перетин державного кордону України в пункті пропуску (надав суду відповідні докази), що у свою чергу повністю спростовує та робить нелогічними намірів ним на незаконне перетинання державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску.
На підтвердження вини ОСОБА_1 в якості доказів до протоколу про адміністративне правопорушення додано протокол про адміністративне затримання та особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, письмові пояснення ОСОБА_1 , а також довідку про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів.
Оцінюючи зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя враховує таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, який слід застосовувати при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи з положень частини 2 статті 204-1 КУпАП убачається, що об'єктивну сторону даного правопорушення складає перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України; перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади - вчинене групою осіб.
Суб'єктивна сторона - характеризується наявністю прямого умислу.
Так, ОСОБА_1 разом з іншою особою, у складі групи, були затримані на околиці населеного пункту Дубриничі за намір незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку на напрямку 198 прикордонного знаку на відстані 8 000 м до Державного кордону України.
У той же час з пояснень ОСОБА_1 , наданих ним безпосередньо у судовому засіданні, встановлено, що наміру перетинати державний кордон поза встановленим пунктом пропуску він не мав, а лише у день події такий їхав на кордон зустрічати доньку, при цьому ОСОБА_1 показав, що він має законні підстави для перетину державного кордону, так як є особою з інвалідністю третьої групи, має дійсний паспорт для виїзду за кордон та неодноразово здійснював законний перетин державного кордону України в пункті пропуску, про що надав суду докази, що у свою чергу, на думку судді, спростовує наявність наміру перетину ОСОБА_1 державного кордону поза встановленими пунктами пропуску.
Крім цього, у межах прикордонного району прикордонна смуга становить завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147). І саме в цих межах діє спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в'їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов'язаних з обороною чи охороною державного кордону України (ст. 22 Закону України «Про державний кордон»).
Так, суддя приймає до уваги, що тільки перебування особи на певній відстані біля державного кордону саме по собі, без інших доказів, не може свідчити про намір особи незаконно перетнути Державний кордон. У цьому випадку ОСОБА_1 був затриманий на відстані 8 000 м від лінії державного кордону, що у зв'язку з відсутністю інших доказів, викликає обґрунтовані сумніви в його намірі незаконно перетнути Державний кордон України.
З огляду на викладене суддя вважає, що доказів того, що дії ОСОБА_1 яким-небудь чином були спрямовані на спробу незаконного перетину Державного кордону України матеріали справи не містять.
Будь-яких інших доказів (у розумінні до положень ст. 251 КУпАП), наприклад, пояснень свідків, із яких суддя могла би встановити факт спроби незаконного перетину ОСОБА_1 державного кордону України, до матеріалів справи також не додано.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Наведені факти відповідно до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги судді однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП.
Згідно з положеннями статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя дійшла висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
З цих підстав, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 123, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення № 304/41/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Гевці В. М.