Справа № 183/11377/24
№ 2-з/183/101/24
10 січня 2025 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Сороки О.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна.
Ухвалою суду від 10 січня 2025 року по справі відкрито провадження.
Разом із позовною заявою, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та просив забезпечити позов шляхом:
-накладення арешту на нерухоме майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
-заборони проведення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заява про забезпечення позову подана в порядку ст.ст. 149, 150, 151,152 ЦПК України. В заяві позивач посилається на те, що предметом спору по даній справі є факт проживання позивача з відповідачем однією сім'єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, в період з 2000 по 2017 роки включно та правовий режим майна набутого в такий період часу, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , разом з земельною ділянкою, який було придбано ними внаслідок спільної праці, шляхом ведення ними спільного господарства. Спірне майно придбавалося з метою забезпечення інтересів сім'ї, тому є спільною сумісною власністю. На думку позивача наразі є достатні і обґрунтовані підстави вважати, що дане майно, а саме вищевказаний житловий будинок, що є спільною власністю позивача та відповідача, без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такими обставинами є активні дії відповідача останніми тижнями, а саме підшукування потенційних покупців для продажу будинку, систематичні погрози відповідачки на адресу позивача про продаж вказаного майна, такі факти зафіксовано зверненням до поліції.
Таким чином, позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Розглянувши вказану заяву, без виклику сторін та без технічної фіксації процесу, відповідно до ст. 153 ч. 1 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
З позовної заяви вбачається, що предметом заявлених позивачем вимог є поділ майна на яке просить позивач накласти арешт.
Таким чином, виходячи із суті позовних вимог, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, ускладнить або зробить неможливим виконання судового рішення та відновлення позивачем порушених на його думку прав в разі можливого задоволення позову.
В зв'язку з цим, а також враховуючи адекватність та співмірність позовних вимог запропонованим заходам забезпечення позову, які спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення та відновлення прав позивача в разі можливого задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви та забезпечення позову шляхом заборони відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_2 .
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного сумісного майна, шляхом: заборони відчуження на житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_2 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Сорока О.В.